Лекційний курс з дисципліни "Гідроботаніка" (О. М. Гроховська)

рідше утворюють будиночки (Chrysococcus, Hyalobryon). Будиночки бувають кулясті або яйцевидні, рідше іншої форми. Стінки будиночків складаються з клітковини, просоченої солями кальцію і заліза; останні забарвлюють будиночки в коричневий колір (Eleutheropyxis fulva). У деяких видів будиночки оточені слизом (Chrysocrinus hydra) або зернистими утвореннями (Heliochrysis eradians). Стінки будиночків можуть бути просочені кремнієм.

Рис. 2.13. Основні типи структури тіла золотистих водоростей: 1 – амебоїдна (Brehmiella chrysohydra), 2 – амебоїдна (Chrysarachnion insidians), 3 – монадна (Synochromonas pallida), 4 – кокоїдна (Chrysobotrys parvula), 5 – пальмелоїдна (Hydrurus foctidus), 6 – різнонитчаста (Phacothamnion borzianum), 7 – пластинчаста (Phacodermatium rivulare)

Будиночки прикріпляються до субстрату підошвою, товстою слизистою ніжкою або тонкою стеблинкою.

Переважна більшість золотистих водоростей мають джгутики, а деякі представники утворюють випинання у формі ризоподіїв, псевдоподіїв і аксоподіїв. Якщо джгутик один, як, наприклад у хромуліни, він має перисту будову, якщо два, то один з них зазвичай перистий, інший гладенький (Ochromonas, Synura). У деяких родів (Chrysochromulina) обидва джгутики гладенькі і рівної довжини.

Під час поділу клітин або перед утворенням цист джгутики можуть або втягуватися, або скидатися. Втягування характерне для представників, що не мають щільних покривів.

Ядро звичайно одне, розміри його незначні.

Хлоропластів у клітині 1-2, рідше більше. У хлоропластах знаходяться піреноїди. Стигма є частиною хлоропласту, розташована на його передньому кінці.

Вакуолярний апарат складається з пульсуючих (скоротливих) або непульсуючих вакуолей. 

Продукти асиміляції золотистих водоростей – це олії і хризоламінарин, у деяких волютин і глікоген. У деяких видів роду Synura у клітині накопичується гематохром.

Розмноження нестатеве (вегетативне або за допомогою спеціалізованих клітин – амебоїдів, зооспор і апланоспор) і статеве (рідко). Вегетативне розмноження у одноклітинних форм здійснюється шляхом поділу клітини надвоє. Багатоклітинні форми можуть розмножуватися шляхом фрагментації тіла на окремі ділянки, здатні до подальшого розвитку. До вегетативного розмноження відноситься також брунькування.

Нестатеве розмноження за допомогою амебоїдів відбувається, наприклад, у представників, що мають будиночки. Амебоїди дуже дрібні, з короткими тупими псевдоподіями, виповзають з отвору будиночка і утворюють потім свій власний.

Зооспори можуть виникати в звичайних вегетативних клітинах або в особливих органах – зооспорангіях.

Статевий процес буває рідко. Характерною особливістю циклу розвитку золотистих є утворення цист різноманітної форми з целюлозною оболонкою, що пізніше просочується оксидом кремнію. Утворюються цисти у різний час року, зазвичай літом і восени.

До порядку коколітові (Coccolithales) відносяться одноклітинні монадні переважно морські форми. Клітини вкриті слизистим обгортками, на поверхні і усередині яких відкладаються своєрідні вапнякові тільця – коколіти. Слизиста оболонка з часом перетворюється на панцир. Клітини зазвичай з двома хлоропластами і двома джгутиками.

Золотисті водорості поширені по всій Земній кулі, у водоймах різних типів. Переважна більшість хризофітових мешкають у прісних водах, і лише незначна їх кількість зустрічаються в морі. Більшість живуть у чистій воді, деякі зустрічаються у водоймах, забруднених різними органічними речовинами. Типовим місцем поширення золотистих водоростей є сфагнові болота з кислою реакцією води.

Деякі види з родів маломонас (Mallomonas), синура (Synura), динобріон (Dinobryon), розвиваючись у масових кількостях, можуть викликати «цвітіння» води, додаючи їй запах риб'ячого жиру і погіршуючи її якість. Особливо важкі наслідки для рибних господарств має «цвітіння» ставів, що викликається масовим розвитком токсичного виду примнезіуму маленького (Prymnesium рагvum), що належить до класу примнезіофіцієвих (Prymnesiophyceae). Цей вид широко розповсюджений у рівнинних і гірських озерах Західної Європи. Токсини, які виділяє цей вид, отруйні для риб і мало впливають на людей. Виявлений в Азовському морі.

Золотисті водорості беруть активну участь у накопиченні органічних речовин, мулу (сапропелю), який має велике практичне значення для народного господарства. Певне значення мають у ланцюзі живлення риб.

Викопні рештки золотистих водоростей відіграли певну роль в утворенні покладів вапняків і крейди, формуванні осадочних порід.

5. Діатомові водорості (Bacillariophyta, або Diatomeae)

Діатомові водорості, діатомеї – це особлива група одноклітинних організмів, клітина яких зовні вкрита твердою оболонкою, що складається з прозорого панцира із кремнезему.

Діатомові водорості мікроскопічні (0,75-1500 мкм), однокліти-нні, одиночні або колоніальні форми; серед останніх зустрічаються види, що живуть в слизистих трубках і створюють бурі кущі заввишки до 20 см. Є колонії різного типу: ланцюжки, нитки, стрічки, зірочки, кущики або слизисті плівки.

Панцир складається з двох частин – епітеки і гіпотеки, що налягають одна на одну як кришка на коробку. Зовнішня частинка (епітека) більша, а внутрішня (гіпотека) менша. Кожна з них має стулку і обідковий поясок (рис. 2.14). Поверхня стулок плоска або випукла. Оболонки панцира пронизано дрібними отворами, що за­безпечують обмін речовин між протопластом і навколишнім середовищем.

Форма панцира залежить від форми стулок і їх висоти. Завдяки симетричності будови панцира через нього можна провести подовжню, поперечну і центральну осі симетрії. Якщо через панцир можна провести всі три площини симетрії, то він повністю симетричний, дві – бісиметричний, одну – моносиметричний. Зустрічаються асиметричні панцирі, через які не можна провести жодної площини симетрії.