у продуктивності водойм. У 100 г органічної речовини діатомових міститься 40% білків, 30% вуглеводів, 30% ліпідів. Діатомовими водоростями харчуються різні тварини, зоопланктонні організми – гіллястовусі і веслоногі ракоподібні, які складають найважливішу частину в живленні промислових риб.
Діатомові водорості здатні інтенсивно ділитися, даючи до чотирьох поколінь за добу, що нерідко викликає «цвітіння» води, появу неприємних запахів у питній воді (Stephanodiscus hantschii, Cyclotella rneneghiniana).
Щорічно поглинаючи зі Світового океану близько 3 млрд. т кремнію, діатомові водорості відіграють основну роль у його кругообігу. Викопні діатомові створили могутні відкладення, так звані діатоміти, або трепели, що мають промислове значення.
Cучасна класифікація діатомових водоростей заснована на морфології і структурі панцира. Виділяють два класи діатомових: центричні і пенатні. Структурні елементи на стулках панцира у центричних діатомових мають радіальне і тангентальне розміщення, у пенатних – двобічне або поперечне.
6. Жовтозелені водорості (Xanthophyta)
До відділу відносяться близько 600 видів переважно мікроскопічних, рідше макроскопічних водоростей світло- або темно-жовто-зеленого, рідше зеленого кольору, іноді безбарвних. Розміри їх коливаються від 0,5-1,5 мкм (Chloridella glaciales) до десятків сантиметрів у довжину (нитки Tribonema, Vaucheria). Це одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні і неклітинні організми, які активно рухаються або нерухомі, прикріплені і вільноживучі.
Спостерігаються майже всі типи структури вегетативного тіла: кокоїдний, монадний, гемімонадний, сифональний, сифонокладальний, нитчастий, різнонитчастий, псевдопаренхіматозний, паренхіматозний. Більшість мають кокоїдний тип структури (рис. 2.17).
Рис. 2.17. Жовтозелені водорості: 1 – 3 – Botrydium granulatum (1 – обростання на грунті при малому збільшення, 2 – окрема особина при великому збільшенні, 3 – утворення ризоцист); 4 – Mischococcus confervicola; 5 – Chlorothecium crassiapex, клітина і вихід із неї зооспор; 6 – Peroniella curvipes
У видів із амебоїдною, монадною і частково гемімонадною структурою вегетативного тіла клітини вкриті лише плазмалемою; вони легко змінюють свою форму, утворюючи псевдоподії.
У переважної більшості жовтозелених водоростей клітини мають міцну клітинну оболонку, цілісну або двостулкову. Клітинна оболонка пектинова, іноді з домішкою целюлози або геміцелюлози (Tribonema), у вошерії (Vaucheria) – целюлозна. На поверхні оболонки може відкладатися вапно, часто вона насичена сполуками заліза, що забарвлюють її в жовтуватий, червонуватий, іржаво-червоний, бурий або коричневий тони. Ще частіше в клітинних оболонках жовтозелених водоростей виявляється кремнезем, що додає їй особливих твердості, крихкості і блиску.
Іноді клітини повністю вкриті слизом, що об'єднує їх в колонії (Gloeobotrydaceae).
Хлоропласти різноманітні за формою і будовою. Число їх коливається від одного до декількох сотень в одній. Комплекс фотосинтетичних пігментів включає хлорофіли а і с, хлорофіл b відсутній. Є кілька каротиноїдів і ксантофілів. Піреноїди спостерігаються рідко. Запасними поживними речовинами є краплини олії, хризоламінарин та білкові кристали. У рухомих водоростей є стигма червоного, коричневого або оранжево-червоного кольору.
Монадні форми і стадії (зооспори, сперматозоїди) мають по два джгутики різної будови і довжини.
Прісноводні види, як правило, мають скоротливі вакуолі; лише у морських і солонуватоводних видів вони відсутні.
Вегетативне розмноження здійснюється поділом клітин або розпадом колоній і багатоклітинних форм на окремі частини. Найширше у жовтозелених водоростей представлене нестатеве розмноження за допомогою спеціалізованих клітин: амебоїдів, зооспор і автоспор. Статевий процес (оогамного типу) з достовірністю відомий лише у видів роду вошерія (Vaucheria). Статеві органи – антеридії і оогонії – утворюються або на одній (однодомні), або на різних (дводомні) рослинах (рис. 2.18). Дводжгутикові антерозоїди, що утворюються в антеридії, проникаючи в оогоній, запліднюють яйцеклітину. Зигота, або ооспора, покривається товстою багатошаровою оболонкою і після періоду спокою проростає в нову рослину.
Жовтозелені поширені у воді, ґрунті і в повітрі на всіх континентах земної кулі.
а в
Рис. 2.18. Жовтозелені водорості: а – Botrydiopsis arhiza, б – Vaucheria (1 – антеридій, 2 – оогонії), 3 – Tribonema
Більшість видів жовтозелених – це прісноводні організми. Вони зустрічаються у різних водоймах, проте віддають перевагу чистим водам стоячих водойм з кислою реакцією середовища (сфагнові і торфові болота, канави, ями і калюжі на торф'яниках).
Більшість видів мешкають в товщі води або входять до складу перифітону. Бентосних і нейстонних форм небагато. Зрідка жовтозелені водорості можуть викликати «цвітіння» води евтрофних водойм (Botrydiopsis arhiza).
Жовтозелені багато представлені в грунті, беруть участь в створенні грунтової родючості, при масовому розвитку можуть навіть викликати «цвітіння» поверхні грунту.
Жовтозелені водорості беруть участь в утворенні первинної продукції водойм, відіграють значну роль у живленні гідробіонтів, самоочищенні забруднених вод.
Найпоширеніший порядок ботридієвих (Botrydiales) з двома родинами Botrydiaceae (1 рід) і Vaucheriaceae (1 рід). Представники порядку широко розповсюджені по всій планеті в морях, солонуватих і прісних водах, а також на вологому грунті. Це неклітинні водорості сифональної структури. Макроскопічні таломи подібні до бульбашки (Botrydium) або нитки (Vaucheria), прикріплені або неприкріплені.
7. Червоні водорості (Rhodophyta)
Червоні водорості, або багрянки, – це багато-, одноклітинні і колоніальні організми від рожевого до темно-червоного, майже чорного кольору. Є близько 4 тис. видів, що відносяться до