+3 8(066) 185-39-18
fУ морських водоростей зигота проростає без періду спокою.
Є чотири типи статевого процесу у водоростей – ізогамія, гетерогамія, оогамія і кон’югація.
Розвиток спор або гамет у водоростей залежить від умов оточуючого середовища. Якщо вони сприятливі – розмноження нестатевим шляхом, у несприятливих утворюються гамети. Інколи спори і гамети утворюються в клітинах однієї особини, але частіше спори на одних особинах (спорофітах), а гамети на гаметофітах. Гаметофіт може бути одностатевим або двостатевим. У одних водоростей спорофіт і гаметофіт зовнішньо подібні і у циклі розвитку рівнозначні, у інших переважає гаметофіт, а спорофіт – недовговічна мікроскопічна рослина або навпаки недорозвинутий гаметофіт.
У більшості водоростей редукційний поділ (мейоз) проходить при проростанні зиготи і весь життєвий цикл проходить у гаплоїдній фазі, а диплоїдна представлена зиготою. У деяких водоростей редукційний поділ проходить у гаметангіях перед утворенням гамет, тоді у їх життєвому циклі переважає диплоїдна фаза, а гаплоїдна представлена лише гаметами. Таку зміну гапло- і диплофаз називають зміною ядерних фаз.
Водорості містять хлорофіл, завдяки якому вони здатні асимілювати на світлі вуглекислий газ, тобто харчуватися фототрофно. Більшість водоростей характеризуються здатністю до фотоавтотрофного способу живлення і містять хлорофіл. Проте серед них відомі і безбарвні, і навіть беспластидні організми, що живляться гетеротрофно (сапротрофи, паразити і організми з голозойним способом живлення). Вони втратили здатність до фотоавтотрофного способу живлення в результаті пристосування до особливих умов існування в багатих органічними речовинами біотопах.
Отже, водорості – це нижчі спорові рослини, тіло яких не розчленоване на органи, а являє собою талом, або слань, вони містять у своїх клітинах хлорофіл і живуть переважно у воді. За будовою тіла водорості – від мікроскопічних організмів – одноклітинних, колоніальних і багатоклітинних, до великих за розмірами рослин різної форми. Велику різноманітність мають способи розмноження і будова органів розмноження. Навіть за забарвленням водорості неоднакові, оскільки одні містять лише хлорофіл, інші – ще ряд додаткових пігментів, що забарвлюють їх в різні кольори.
3. Екологія і розповсюдження водоростей
Для водоростей як фототрофних організмів основною умовою існування є наявність світла, джерел вуглецю і мінеральних речовин, а основним середовищем життя для більшості водоростей є вода. Крім того, на життя водоростей мають великий вплив і інші фізико-хімічні чинники зовнішнього середовища – хімічний склад субстрату, температура і т. д., які дуже відрізняються в різних місцях. Пристосованість водоростей до різних екологічних умов справді величезні. Водорості зустрічаються в різних водних, наземних і ґрунтових біотопах по всій земній кулі. Через широку пристосованість до зовнішніх умов, водорості розподіляються в різноманітні екологічні угруповання, що пристосовані до певної амплітуди екологічних чинників.
У межах кожної водойми водорості можуть населяти товщу води, вільно плавати в ній, складаючи угруповання планктону, або поселятися на дні, утворюючи бентос.
Проте водорості можуть жити не лише у водоймах. За наявності періодичного зволоження багато водоростей успішно розвивається на різних наземних предметах – скелях, корі дерев і т. д. Cприятливим середовищем для розвитку водоростей служить також ґрунт. Таким чином, виділяють різні екологічні групи цих рослин: планктонні і бентосні, наземні і ґрунтові водорості, водорості снігу і льоду, водорості солоних водойм, водорості, що живуть у вапняковому субстраті. При проведенні флористичних досліджень зазвичай застосовують більш загальні класифікації, наприклад, водорості не водних місцепроживань ділять на 4 екологічні угруповання: 1) повітряні водорості (аерофітон); 2) наземні водорості (геофітон); 3) грунтові водорості (едафон) і 4) водорості усередині вапняного субстрату (ендолітофітон). У зарубіжних роботах все різноманіття неводних поселень водоростей відносять до двох типів: аерофільні і ґрунтові водорості, причому розростання водоростей на ґрунті відносять або до першого, або до другого типу.
Водорості водних місцезростань (гідрофітон). Водне середовище неоднорідне і має ряд особливостей, до яких пристосувалися різні живі організми.
Залежно від поширення у водному середовищі гідробіонтів поділяють на тих, які живуть у товщі води (планктон, нектон і нейстон) і тих, які поширені на дні водних об’єктів (бентос). Екологічні групи включають організми різного систематичного положення (водорості і вищі водні рослини, тварини, гриби, бактерії), які мають пристосування до життя у певній екологічній зоні.
Організми планктону не здатні протистояти течії, але мають спеціальні пристосування для зависання у товщі води – газові і ліпідні включення, які легші за воду і дозволяють зменшити загальну вагу тіла; збільшення площі поверхні тіла за рахунок зменшення розмірів, сплющування і видовження, формування виростів або щетинок, що збільшує тертя об воду (рис. 2.1). За систематичною ознакою планктон підрозділяють на фітопланктон, бактеріопланктон і зоопланктон. Отже, фітопланктоном називають сукупність вільноплаваючих (у товщі води) дрібних, переважно мікроскопічних, рослин, основну масу яких складають водорості. Відповідно кожен окремий організм зі складу фітопланктону називають фітопланктером.
Полегшується маса клітини також шляхом зменшення її розмірів: розміри клітин у планктонних видів, як правило, менші, ніж у близькоспоріднених донних водоростей. У планктоні широко розповсюджені і найдрібніші організми, розміром у декілька мікрометрів, які створюють так званий нанопланктон.
Фітопланктон у житті великих водойм виконує ту ж роль, що і рослини на суші, тобто виробляє первинну органічну речовину, за рахунок якої прямо або опосередковано (через