Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та об’єктів економіки в НС. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки, основні поняття та визначення

Предмет:

Безпека життєдіяльності

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

56

Мова:

Українська

Оцінка:

досягнень зі світовим досвідом в області охорони здоров'я;

- попереджувальний профілактичний характер, комплексний соціальний, економічний і медичний підхід до охорони здоров'я;

- багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, об'єднання державних гарантій з демонополізацією підприємств і конкуренцією;

- децентралізація державного управління, розвиток саморятувальних заходів і самостійності працівників охорони здоров'я на правовій і договірній основах.

Право на охорону здоров'я має кожен громадянин України, що передбачає:

- життєвий рівень, що включає їжу, одяг, житло, медичне спостереження і соціальне обслуговування, яке є необхідним для підтримки здоров'я людини;

- безпечна для життя і здоров'я природне довкілля;

- санітарно – епідемічне благополуччя територій і населеного пункту, де він мешкає;

- безпечні і здорові умови роботи, навчання, побуту і відпочинку;

- кваліфіковану медично-санітарну допомогу, що включає вільний вибір лікаря, закладів охорони здоров'я;

- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі чинники ризику, і їх міру;

- участь в обговоренні проектів законодавчих актів і внесення пропозицій, що стосуються формування державної політики в області охорони здоров'я;

- участь в управлінні охороною здоров'я і в проведенні громадської експертизи з цих питань в порядку, передбаченому законодавством;

- можливість об'єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров'я;

- правовий захист будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я;

- відшкодування за втрачене здоров'я.

Законодавством України можуть бути визначені і інші права громадян в області охорони здоров'я.

Закон України «Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення» від 24 січня 1994 р. зі змінами і доповненнями.

- регулює громадські стосунки, які виникають у сфері санітарного і епідемічного благополуччя;

- визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян;

- встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби;

- здійснює державний санітарно – епідеміологічний контроль на Україні.

У статті 1, визначено, що санітарне і епідемічне благополуччя населення – оптимальні умови життєдіяльності, що забезпечує:

- низький рівень захворювання;

- відсутність швидкого впливу на здоров'ї населення, чинників довкілля;

- відсутність умов для виникнення і розширення інфекційних захворювань.

Згідно із статтею 4, громадянин має право на:

- безпечні для здоров'я і життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку і природного довкілля;

- участь в розробці, обговоренні і громадської експертизи проектів програм і планів забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій з цих питань відповідними органами;

- відшкодування шкоди, заподіяного їх здоров'я, внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства;

- достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, здоров'я населення, а також явні і можливі чинники ризику для здоров'я і їх міра.

Законодавством України громадянам можуть бути визначені і інші права для забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя.

Згідно із статтею 5, громадяни зобов'язані:

- піклуватися про стан свого здоров'я, і здоров'я і гігієнічного виховання своїх дітей не шкодячи здоров'ю інших громадян;

- брати участь в проведенні санітарних і профілактичних заходів;

- проходити обов'язкові медичні огляди і щеплення, в передбачених законодавством випадках;

- виконають розпорядження і вказівки посадовців державного і санітарно – епідемічного контролю;

- використати їх обов'язки, передбачені законодавством про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя.

Дуже важливе значення має Закон «Про попередження захворювання на синдром придбаного імунітету (СНІД) і соціальний захист населення». Закон виконаний в новій редакції (згідно із законом України від 3 березня 1998 р. № 155/98 – ВР.

Синдром придбаного імунодефіциту (СНІД) – особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) і завдяки відсутності нині специфічних методів профілактики і ефективних методів лікування призводить до смерті.

Масові поширення цього захворювання у всьому світі і на Україні створюють:

- загрозу особистої, громадської і державної безпеки;

- заподіює тяжкі соціально-економічні і демографічні наслідки.

Це обумовлює необхідність введення спеціальних заходів для захисту прав і законних інтересів громадян і суспільства.

Боротьба з цією хворобою є одним з пріоритетних завдань держави в області охорони здоров'я населення.

Особливій актуальності придбаває закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000р.

Цей закон спрямований на:

- попередження виникнення і розширення інфекційних захворювань людей;

- локалізацію і ліквідацію спалахів і епідемій;

- відновлює права, обов'язки і відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.

Визначимо деякі нормативно-правові акти для охорони здоров'я, які розроблялися останнім часом:

- постанова Кабінету Міністрів від 24. 04. 1999 №696 «Про Затвердження правил санітарної охорони території України»

- постанова Кабінету Міністрів від 23. 04. 1999 №667 «Про комплексні заходи боротьби з туберкульозом»

- постанова Кабінету Міністрів від 09. 03. 1999 №341 «Про програму профілактики СНІД і наркоманії на 1999-2000 року»

- постанова Верховної Ради від 19. 02. 1999 №453 – XIV «Про проект закону України про захист населення від інфекційних хвороб»