Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І

 

 

 

 

бакалавра

на тему: «Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І»

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИЧНО-АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА ПЕТРА І

1.1 Реформи в системі управління

1.2 Губернська реформа

РОЗДІЛ 2. ПОДАТКОВІ ТА ВІЙСЬКОВІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ДЕРЖАВІ НАПРИКІНЦІ XVII – ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ XVIIIст.

2. 1. Податкова реформа

2. 2. Військова реформа

РОЗДІЛ 3. ЄВРОПЕЇЗАЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

3. 1 Реформи у культурній сфері

3. 2 Історія зміни назви «Московія» на «Росія»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

Актуальність теми. Необхідність реформ рано чи пізно визріває в кожній державі. Напевно, немає такої країни в світі, де б ніколи не відбувалися перетворення. І в Україні вже тривалий час здійснюються реформи в різних галузях. Всі політичні сили, приходячи до влади, зазвичай мають власну програму перетворень, які повинні покращити становище в державі, проте, згодом виявляється, ніхто достеменно не знає, що і як саме треба реформувати. А від здійснюваних перетворень значною мірою залежить майбутнє нашої держави. Тому для нас дуже важливим є історичний досвід реформ. Яскравим прикладом у цьому відношенні можуть служити реформи Петра І. Нам варто врахувати його досвід здійснення перетворень, щоб не допустити подібних помилок і досягти бажаних результатів, в контексті перетворення східної Московської держави на державу нового типу з змішаною європейсько-азіатською системою управління та мислення, та впили ії в подальшому на слов’янський світ та історію Європи взагалом. Тому, виходячи з вищесказаного, вважаємо тему нашої курсової роботи є досить актуальною в наш час.

Об’єкт дослідження. Об’єктом нашого дослідження є реформи Петра І.

Предмет дослідження. Предметом нашого дослідження є історико-політичні процеси та перетворення, які мали місце в Російській Імперії протягом правління Петра І (1689 – 1725 рр.).

Мета роботи. Метою нашої роботи є дослідити обставини впровадження реформ Петра І та їх наслідки для політичного розвитку Російської держави на початку ХVIII ст.

Завдання. Завдання роботи чітко обумовлені поставленою метою:

• дослідити сукупність наявних джерел та літератури з означеної проблеми;
• з'ясувати стан сучасної наукової розробки теми;
• дослідити політично-адміністративні реформи Петра І;
• проаналізувати податкові та військові перетворення в Російській державі наприкінці XVII – в першій чверті XVIII ст. ;
• проаналізувати культурні реформи;
• простежити процес європеїзації російської культури.

Хронологічні рамки роботи. Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1689 р., коли Петро І став правити самостійно по 1725 р., коли Петро І помер.

Географічні рамки роботи охоплюють всі території, які входили до складу Російської держави на час проведення Петром І реформ.

Огляд історіографії. Особистість Петра І в історії Росії, його епоха та реформи завжди привертали увагу істориків. Серед них можна назвати В. О. Ключевського, який в „Курсе русской истории”, це джерело представляє собою Російську історіографічну школу 19 століття і не є досить об’єктивною, багато уваги приділив критичному аналізу діяльності Петра І, його реформам і їх значенню в історії Російської держави. Він створив свою оригінальну систему поглядів на царя і його перетворення. В. О. Ключевський вважав, що війна була головним рушієм реформаторської діяльності Петра І, військова реформа – її початковим моментом, впорядкування фінансів – її кінцевою метою. Реформа „засвоїла характер і прийоми насильницького перевороту, свого роду революції… Вона була боротьбою деспотизму з народом, з його відсталістю” [9, c. 202, 203].

В. В. Мавродін представник пізньої радянської школи, в його праці можна спостерігати заміну радянської загально прийнятої думки на нову з імперськими нотками, у праці „Рождение новой России” високо оцінив реформи Петра І і стверджував, що вони перетворили Московську Русь на могутню Російську імперію. Однак автор проаналізував і негативні сторони реформ: держава Петра І була кріпосницькою, а успіхи у здійсненні перетворень були досягнуті шляхом жорстокого гніту і експлуатації народних мас, що значно погіршило їхнє становище.

Є. В. Анісімов також, як і В. В. Мавродін є представником пізньо радянської школи і притримується нових на той час традицій про-імерських у праці „Время петровских реформ” виклав історію реформ Петра І. Він не лише назвав царя геніальним реформатором, який перетворив Росію на велику державу, але й розкрив негативні сторони його реформ, зокрема оформлення самодержавства, формування системи безправних станів, зміцнення кріпосництва, які суттєво загальмували розвиток середньовічного за своєю суттю суспільства. Особливу увагу автор звернув на те, що Петро І здійснював свої реформи методами насильства і примусу. Він намагався пояснити, „як, коли і чому виникла і як розвивалась у Петра… ідея здійсненого на власному народі грандіозного насильницького експерименту по створенню „регулярної” поліцейської держави” [1, c. 14].

Неоднозначну оцінку реформ Петра І, як представник пост радянської історіографічної школи зробив Я. Є. Водарський у статті „Петр І”. Він вважав, що в результаті реформ Петро І забезпечив незалежність Росії і зробив її однією із найсильніших держав Європи, однак в той же час зміцнив самодержавство і кріпосницький устрій в країні і внаслідок цього його дії „загальмували прогресивний розвиток Росії і створили умови для його гальмування ще протягом півтора століття” [4, c. 77].

Є. В. Алєксєєва