Модернізаційні процеси в Росії часів Петра І

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

зайнялися й старими. Вважаємо, що найважливіші зміни прослідковуються у вищому ешелоні влади – Боярській думі. В цілому Дума зберегла традиційне значення аристократичного органу влади. Проте змінився кількісний і якісний склад Боярської думи. Так, в 1691-1692 рр. в її складі нараховувалось 182 особи, в 1698-1699 рр. стало 112 осіб, а на 1 січня 1702 р. залишилось тільки 86 осіб, тобто за десятиліття чисельність Думи зменшилась більше, ніж вдвічі [14, c. 107]. Старі бояри та інші помирали, нові ж призначення майже не відбувались. Боярська дума, таким чином, вимирала природним шляхом. Крім того, на засіданнях були присутніми далеко не всі, зазвичай 30-40 осіб, так як одних посилали з дорученнями по країні, інших просто не запрошували. Найголовніше ж в тому, на нашу думку, що Боярська дума вирішувала другорядні питання, важливі справи розглядав і вирішував сам цар. Повідомляли про його рішення іменні укази [3, с. 57]. Ще один показник зміни Боярської думи – перетворення її складу. В аристократичну за своєю суттю установу проникало все більше представників неродовитого дворянства і приказних ділків [14, c. 107].

З року в рік зростала роль Ближньої канцелярії, створеної в 1699 р. Ця установа вважалась канцелярією Боярської думи, але фактично заміняла Думу. В Ближню канцелярію входили довірені люди царя, керівники приказів, що не мали думного чину – їх було 8 осіб. Вони створили „Конзілію міністрів”, що була безпосереднім попередником Сенату.

Відомості про засідання Думи обриваються десь близько 1704 р., хоча вже з 1701 р. її функції як вищого урядового органу стала виконувати „Консілія міністрів”. Вона зосередила у своїх руках всю владу на час відсутності в Москві царя, що перебував переважно на театрі воєнних дій. Конкретно – вона займалася управлінням приказами і канцеляріями, організовувала забезпечення армії всім необхідним, відала фінансовими питаннями і будівництвом. В діяльності „Консілії” ми чітко бачимо риси всезростаючої бюрократизації управління. Вона виявлялася в стабілізації складу „Консілії”, у встановленні режиму роботи, строгому розподілі обов'язків і відповідальності між її окремими членами.

Петро І реорганізовував дипломатичну службу. Дивуючи співвітчизників, цар з 1699 р., на відміну від своїх попередників на російському престолі, власноручно підписував акти міжнародного характеру – грамоти, ратифікації. Він сам, за закритими дверима, вів переговори з іноземними представниками в Москві [3, c. 115].

В тісному зв’язку з перетвореннями органів державного управління перебувають перетворення в галузі права. Вони виразились перш за все у створенні нових нормативних актів – артикулів, уставів і регламентів і в загальному піднесенні законодавчої діяльності уряду Петра І. Особливі надії покладались на Палату про уложення, створену згідно указу від 18 лютого 1700 р. (працювала до 1703 р.) для підготовки нового Уложення замість застарілого Уложення 1649 р. Але її зусилля виявилися марними, причому причини невдачі залишаються незрозумілими. Вона припинила своє існування так само несподівано, як і з’явилася [14, c. 106-107]. Пізніше (в 1714 і 1720-1725 рр.) були створені Комісії для кодифікації права, але їхня робота також не була завершена.

1.2 Губернська реформа

Губернська реформа 1708 викликана була напрямком діяльності Петра, в свою чергу вимушеними зовнішніми і внутрішніми подіями, прямо або побічно пов'язаними з війною. Колишні царі сиділи в столиці, зрідка прогулюючись на прощу або у військовий похід, і все управління носило характер суворої централізації. Місцеві засоби у вигляді податків, прямих або непрямих, через воєвод стікалися до столиці, розсипаючись по різних московським наказам, і велика частина зборів тут поглиналася, а менша розтікалася по місцях у вигляді платні провінційним служивим людям і на інші місцеві потреби.

Петро похитнув цю стару, стійку і навіть застояну централізацію. Перш за все він сам кинувши стару столицю, відбув на околиці, і ці окраїни загорялися одна за одною або від його палкої діяльності, або від бунтів, викликаних цією ж діяльністю. Закінчивши військову операцію на тій чи іншій границі, в будь-якому куті держави, Петро не залишав його у спокої, а піднімав на ноги новим важким підприємством.

Після першого азовського походу він став будувати флот у Воронежі, і ряд міст Донського басейну приписаний був до започаткованого у Воронежі Наказу адміралтейських справ. Сюди гнали тисячі працівників і везли всі місцеві податкові збори на корабельне справу, крім московських наказів. Те ж було після завоювання Азова, коли інший ряд міст приписаний був податками і робочими силами до споруди гавані біля Таганрога. Те ж повторилося і на іншій околиці по завоюванні Інграм, коли почалася споруда Петербурга і заснувалася Олонецкая верф для балтійського флоту. В Астрахані в 1705 році піднялося бунт проти нововведень Петра: для упокорення і улаштування краю місцеві доходи передані були з відання центральних установ у розпорядження місцевої влади на місцеві потреби

Точно так само по укладенні королем Августом Альтранштадтської світу в 1706 році, коли Петру стало загрожувати навала Карла XII з підкорилася йому Польщі, для оборони західного кордону утворені були на шкоду центральному управлінню владні адміністративні центри в Смоленську та Києві. Так ходом справ вироблялася думка, що місцеві засоби замість кружного шляху через московські накази, де вони сильно танули, вигідніше направляти в обласні адміністративні осереддя з належним розширенням компетенції місцевих