Національна безпека

Один з найпоширеніших підходів трактує безпеку як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз... (таке визначення дає Концепція (Основи державної політики) національної безпеки України, розд. 1, та Закон РФ «О безопасности» в редакції Указу Президента РФ від 24. 12. 1993 р., де зазначено: «Безопасность – состояние защищенности жизненно важных интересов личности, общества и государства от внутренних и внешних угроз»).

Підсумовуючи різні точки зору, можна зробити деякі узагальнення: безпека у широкому розумінні розглядається більшістю авторів як:

• стан особи, суспільства і держави, при якому існує певний захист від різнорідних загроз;
• як вирішальна умова життєдіяльності особи, суспільства і держави;
• як постійна реакція на реальні загрози;
• як здатність певного об’єкта зберегти свої суттєві риси та головні параметри в умовах цілеспрямованої, руйнівної дії на нього;
• як система взаємопов’язаних складових, що будується на принципах стійкості, саморегуляції, цілісності.

Зважаючи на багатобарвність, дослідження проблем безпеки, можна здійснювати:

• на рівні об’єктивного явища, яке існує у конкретний історичний період і характеризує стан складної соціальної системи із специфічним характером зв’язків між її елементами (середовище безпеки) ;
• на рівні суб’єктивного сприйняття факторів, умов та перспектив розвитку подій, які негативно впливають на існування людини, соціуму і держави у вигляді викликів, загроз, національних інтересів;
• як специфічний прояв викликів і загроз на національному та міжнародному рівні у певний проміжок часу;
• як реакцію суб’єктів безпеки на потенційні та реальні загрози у вигляді інституційних рішень на національному та міжнародному рівнях тощо.

Слід підкреслити, що загроза як реальна ознака небезпеки виступає базовою конструкцією, яка поєднує між собою інші компоненти. Загроза та протидія загрозам у цьому випадку є суттю безпеки.

 

 

Існіючі та потенційні загнози національній безпеці. Фактори національної безпеки. Виклики національної безпеки. Об‘єкти національної безпеки. Суб‘єкти національної безпеки. Підхід розвинених країн Європи до проблем безпеки. Підхід країн Азії та Латинської Америки до проблем безпеки. Підходи різних груп країн до проблем безпеки. “Держави зі зброєю”.

Національна безпека визначається у термінах існуючих або потенційних загроз і безпосередньо пов’язується як з нинішніми оцінками характеру цих загроз, так із прогнозами та перспективним аналізом тенденцій змін у майбутньому загрозливих факторів внутрішнього та зовнішнього порядку.

Однак слід зважити на те, що на понятійному рівні «виклики»-»загрози» і «фактори», які впливають на безпеку, мають суттєві відмінності. Так, наприклад, та чи інша політична або військова еліта, залежно від ситуації та своїх вузькогрупових інтересів, здатна видати поодинокі приклади як загальнонаціональні загрози і, навпаки, приховати катастрофічний стан країни, ігноруючи реальні факти й тенденції. Слід також враховувати, що суб’єктивне сприйняття певної не існуючої в дійсності ситуації як реальної викликає реальні наслідки. Наприклад, сприйняття однією країною іншої держави як агресора може спровокувати збільшення військового бюджету і передислокацію військ сприймаючої країни до кордонів з уявним агресором, а також згортання економічних зв’язків та політичних контактів між цими двома суб’єктами міжнародних відносин. У відповідь сприймаюча країна отримає аналогічні дії з боку уявного агресора. Загальним же результатом неправильної оцінки ситуації буде значне зростання напруження у відносинах між ними. Тобто «загрози» завжди несуть у собі суб’єктивну оцінку подій, яка виходить з політичних уподобань і вимог «політичної доцільності» певних угруповань, що приймають відповідальні політичні рішення.

Об’єктивність оцінки реального внутрішнього стану та зовнішніх пріоритетів країни буде значно більшою, якщо використовувати категорію «фактор».

Суть даної категорії полягає в тому, що фактор:

• завжди є причиною, рушійною силою будь-якого процесу чи явища;
• не існує поза умов і завжди є частиною умов, формою їх прояву;
• це вже реалізовані причини, тобто такі причини, що вже існують у реальних явищах і процесах з наявністю всіх необхідних для цього умов;
• визначається з урахуванням терміну його існування і може бути постійно діючим, довготерміновим, середньотерміновим або тимчасовим.
• завжди потребує якісної та кількісної конкретизації та існує у певних якісних та кількісних параметрах.

Таким чином, за допомогою факторів, що не мають вигляду узагальнюючої суб’єктивної оцінки, як у випадку із загрозами, значно легше досліджувати реальний ступінь національної безпеки, вести моніторинг змін і пріоритетів серед різних складових безпеки.

Розробка факторів, що впливають на безпеку, є постійним завданням політичних, економічних, соціальних, військових та інших наук, які мають формулювати перелік факторів і обгрунтовувати параметри, поза межами яких соціальна система втрачає можливості саморегуляції та сталого розвитку. Цей перелік з самого початку не може бути постійним, оскільки розвиток людства (а також окремих держав) весь час стикається з новими викликами і загрозами.

Так, наприклад, заява про загрозу ісламського фундаменталізму для безпеки держави не має під собою ніякого підгрунтя доти, доки ми не визначили соціальну групу, що сповідує ідеї ісламського фундаменталізму, чисельність, а також способи і методи (законні чи незаконні) діяльності даної групи з метою поширення свого впливу, перелік і наявність необхідних умов (у тому числі коштів і засобів) для реалізації цих планів. Не знаючи цього, можна з такою ж вірогідністю вести розмову про загрозу ортодоксального православ’я чи католицизму.