Творча спадщина І. Г. Мясоєдова (дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

 

КОВАЛЕНКО АНАТОЛІЙ ІВАОВИЧ

 

УДК 7. 03 (477)

 

 

Спеціальність 17. 00. 05 – образотворче мистецтво

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

 

Львів – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії та теорії мистецтв Львівської академії мистецтв.

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент, декан факультету історії та теорії мистецтв Львівської академії мистецтв ШМАШАЛО Ростислав Тарасович.

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор кафедри живопису та історії мистецтв Південно-українського державного педагогічного університету ім. К. Ушинського Тарасенко Ольга Андріївна кандидат мистецтвознавства, заступник директора з наукової роботи Інституту народознавства НАН України Яців Роман Миронович.

Провідна організація: Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, кафедра теорії та історії мистецтва.

 

 

Актуальність теми. Українська мистецтвознавча наука сьогодні пере-буває на стадії усвідомлення своїх національних витоків і вивчення художніх процесів, які відбувалися на межі ХІХ-ХХ століть. Як відомо, цей час характеризується активним утвердженням різних стилів і напрямків у мистецтві. Майстри, які стояли біля витоків цих напрямків, часто були полярно відмінними у своїх новаторських пошуках, але об’єднані усвідомленням епохи як особливої світоглядної системи, здатної змінити “обличчя часу”.

Дослідження методу стилетворення в українському образотворчому мистецтві початку ХХ століття автор розглядає крізь призму творчої спадщини одного з яскравих представників національної культури Івана Григоровича Мясоєдова (1881-1953), мистецтво якого ніколи не було об’єктом окремого дослідження в Україні. А це ім’я в мистецтві співвідноситься з такими видатними особистостями, як М. Жук, І. Дряпаченко, В. Масютин, Г. Коваленко, О. Богомазов, Г. Нарбут, О. Кульчицька, М. Ольшевський, Ю. Панкевич та ін., які стояли біля джерел художніх напрямів та стилів, що мали місце в художньому житті України. Стилетворчі шукання І. Мясоєдова дозволяють простежити шляхи й етапи творчої діяльності цілого ряду майстрів, визначити роль і місце кожної творчої особистості в українському образотворчому мистецтві.

Актуальність і важливість відкриття імені і творчої спадщини І. Мясоєдова полягає не тільки в тому, що він сам був талановитою і яскравою людиною, але й в здійсненому ним внеску у розвиток художніх процесів в Україні на початку ХХ століття через пошуки нових засобів формотворення і методів образотворчості.

Враховуючи унікальність творчого обдарування І. Мясоєдова, автор намагається показати художню особливість епохи і спрямованість художників його часу, відновити деякі загублені і забуті сторінки художньої культури.

Сьогоднішній стан в дослідженні творчості і життєвого шляху І. Мясоєдова доводить актуальність вирішення науково-теоретичних питань: вивчення особливостей творчого методу та систематизації творчої спадщини митця.

Мета дослідження: дослідити творчий метод, визначити авторську систему в побудові стилістики художньої форми і змісту творів, виявити головні ланки морфологічної класифікації творчої спадщини; визначити роль та місце І. Мясоєдова у художній культурі України та Росії початку ХХ століття.

Завдання дослідження:

- розглянути вплив соціально-історичних факторів та процесів на творчість митця;

- хронологічно вибудувати біографію та визначити основні віхи творчого шляху;

- розкрити у системі творчої спадщини І. Мясоєдова метод формотворення (в монументальному і станковому малярстві, графіці, журнальній ілюстрації та театрально-декоративному мистецтві) ;

- показати системотворчий принцип, який визначає методику побудови художньо-стилістичної мови, розкрити зв’язок даного принципу з характеристикою історичної епохи;

- визначити внесок художника у мистецтво України, Росії та Західної Європи початку ХХ століття;

- виділити головні аспекти досліджуваного творчого методу (філософські, естетичні, формотворчі і т. д.) і на їх основі простежити еволюцію авторського стилю;

- виявити і каталогізувати творчу спадщину.

Об’єктом дослідження є творча спадщина Івана Григоровича Мясоєдова.

Предмет дослідження: творчий метод митця, особливості та закономірності його формування.

Хронологічні межі дослідження окреслюються часом професійної творчої діяльності І. Мясоєдова: 1896-1953 роками. Творчу біографію художника можна умовно поділити на три періоди:

- 1896-1907 рр. (ранній період) – час навчання та перших спроб у мистецтві;

- 1907-1919 рр. – час зрілості та активної творчості;

- 1921-1953 рр. – мистецька діяльність періоду еміграції.

Метод дослідження: системно-історичний, що дає змогу комплексно роз-глянути творчий метод митця у контексті віянь і пошуків мистецтва його часу; метод порівняльного аналізу; метод морфологічної класифікації творчої спадщини. Теоретичною і методологічною основою даної дисертаційної роботи стали наукові дослідження провідних мистецтвознавців України і Росії, які висвітлюють проблемні аспекти розвитку художньої культури кінця ХІХ – початку ХХ століть.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що сучасна мистецтвознавча наука одержала широкі можливості вивчення художньої культури української та російської еміграції, творчості тих майстрів, які опинилися поза батьківщиною і здобули згодом світове визнання. Звідси випливає сучасний підхід до осмислення життєвого і творчого шляху Івана Мясоєдова. Оскільки більша частина творчої спадщини І. Мясоєдова в Україні до сьогодні не вивчалася, мистецтвознавча інформація про неї майже не публікувалася і не велася робота з її систематизації, то теоретичні положення дисертації, які стосуються дослідження творчого методу митця, є новими і в історії українського