Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та об’єктів економіки в НС. Оцінка радіаційної та хімічної обстановки, основні поняття та визначення

 

 

 

Декрет – (від лат. decretum – постанова) – нормативний акт, виданий головою держави або уряду.

Закон – нормативний акт, прийнятий найвищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має найвищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів (укази, постанови тощо).

Норматив – економічний або технічний показник норм, у відповідності з якими виконується робота.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) – міжнародна організація держав, створена з метою підтримання та зміцнення миру, безпеки та розвитку співробітництва між державами. Заснована у 1945 році. На 1 вересня 1994 року до складу ООН входило 184 держави. Головні органи ООН: Генеральна асамблея ООН, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Рада по опіці, Міжнародний суд і Секретаріат. Штаб-квартира – Нью-Йорк. Офіційні мови ООН: англійська, іспанська, китайська, російська та французька, а в Генеральній Асамблеї, Раді Безпеки та деяких інших органах – і арабська мова.

Соціальні хвороби – захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язано, головним чином, з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші).

Сталий людський розвиток – розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду.

Стандарт – зразок, якому повинно відповідати що-небудь за своїми ознаками, властивостями, якостями, а також документ, який містить відповідні відомості.

Указ – нормативний акт, виданий головою держави (Президентом).

 

 

Створення суверенної України повинне супроводжуватися створенням безпечного стану довкілля, виробництва, побутових умов для життєдіяльності людини.

Основне місце в цьому процесі відводиться законодавству в області регулювання стосунків до охорони здоров'я людини, довкілля і безпеки в НС і ситуаціях повсякденного життя, тобто безпеці життєдіяльності.

Ці стосунки регулюються нормативними актами різної юридичної сили – конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, відомчими нормативними актами і нормативними актами місцевих органів влади.

 Проголошує Конституція як Юридична база

 України зобов'язань тих, що стосуються

безпеки життєдіяльності

 «Кожна людина має невід'ємне право на життя., кожен має

право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей

протиправних посягань» – ст. 27

 «Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу і

медичне страхування., Держава піклуватися про розвиток

фізичної культури і спорту, забезпечення санітарно-епідемічного

благополуччя» – ст. 49

 «Кожен має право на безпечну для життя і здоров'я таку, що оточує

середовище і на відшкодування завданого йому збитку» – ст. 50

Розглянемо правові основи безпеки життєдіяльності.

 

 

Законодавство, що стосується безпеки життєдіяльності включає Законодавство України:

- Про охорону здоров'я;

- Про охорону праці;

- Про дорожній рух;

- Про цивільну оборону;

- Про охорону довкілля і так далі

Основи Законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України, проголошує, що кожна людина має природне невід'ємне непорушне право на охорону здоров'я.

Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутнім поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритети охорони здоров'я в діяльності держави:

- поліпшення умов праці;

- поліпшення навчання, побуту і відпочинку населення;

- рішення екологічних проблем;

- поліпшення медичної допомоги;

- встановлення здорового способу життя людей.

Основи законодавства України про охорону здоров'я означають:

- правові, організаційні, економічні і соціальні основи охорони здоров'я на Україні;

- регулюють громадські стосунки в цьому напрямі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил;

- високій працездатності і довголітньому активному життю громадян;

- усунення чинників, які швидко впливають на здоров'я;

- попередження захворюваності, інвалідності, смертності і зниження їх рівня;

- поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров'я базується на конституції України і складається з цих основ, і інших, прийнятих окремо актів законодавства, які регулюють громадські стосунки у галузі охорони здоров'я.

У статті 4, проголошуються основні принципи охорони здоров'я:

- визначення охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави одним з головних чинників виживання і розвитку народу України;

- підтримка прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров'я і забезпечення, пов'язаних з ними, державних гарантій;

- гуманістична спрямованість, забезпечення пріоритету загальнолюдських цінностей над класовими, національними, груповими або індивідуальними інтересами, підвищень медично-соціального захисту найбільш слабкої частини населення;

- рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги і її послуг у галузі охорони здоров'я;

- відповідність завданням і рівню соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна і фінансова забезпеченість;

- орієнтація на сучасні стандарти здоров'я і медичної допомоги, об'єднання наших традицій і