Географічні основи взаємодії суспільства й природи: гуманітарно-географічний аспект. Я. Олійник, А.Степаненко

 

 

У статті показано вплив географічного середовища на розвиток суспільства, проілюстровано в історико-географічному контексті роль природних умов у розвитку продуктивних сил суспільства, розкрито аспекти взаємодії людини і природи, охарактеризовано види природокористування, визначено підходи у взає-мовідносинах людини і природи, проведено порівняльну характеристику біосфери і антропосфери, показано вплив Космосу на процеси життя на Землі.

Ключові слова: географічне середовище, суспільство, природокористування, біосфера, антропосфе-ра, екосфера.

Ярослав Олийнык, Анатолий Степаненко. ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ОБЩЕСТВА И ПРИРОДЫ: ГУМАНИТАРНО-ГЕОГРАФИЧЕСКИЙ АСПЕКТ. В статье показано влияние географической среды на развитие общества, проиллюстрирована в историко-географическом контексте роль природных условий в развитии производительных сил общества, раскрыты аспекты взаимодействия че-ловека и природы, охарактеризованы виды природопользования, определены подходы во взаимоотношениях человека и природы, проведена сравнительная характеристика биосферы и антропосферы, показано влияние Космоса на процессы жизни на Земле.

Ключевые слова: географическая среда, общество, природопользование, биосфера, антропосфера, экосфера.

Yaroslav Oliynyk, Anatoliy Stepanenko. GEOGRAPHICAL BASES OF CO-OPERATION OF SOCIETY AND NATURE: HUMANITARIAN-GEOGRAPHICAL ASPECT. In the article influence of geographical environ-ment on development of society is shown. The aspects of co-operation of humanity and nature are exposed. The types of nature-use are described. The approaches in co-operation of humanity and nature are certain. The comparative de-scription of biosphere and antroposphere is conducted. Influence of Space on the processes of life on the Earth is shown.

Keywords: geographical environment, society, nature-use, biosphere, antroposphere, ekosphere.

Природа і географічне середовище в розвитку суспільства. Природа – це весь реа-льно існуючий матеріальний світ, це матерія в усіх її формах, видах і проявах. Тому немає й не може бути нічого, що не входило б у поняття природи в цьому широкому філософському розумінні.

У процесі неперервного руху й розвитку природи на Землі з'явилася людина. Оволоді-вши процесом праці, люди вступали між собою у виробничі відносини й тим самим створили людське суспільство.

Коли ми говоримо про взаємодію суспільства й природи, то вживаємо термін "приро-да" у вузькому розумінні слова, як синонім поняття "географічне середовище", бо та частина природи, з якою взаємодіє суспільство, і становить географічне середовище.

Природа, що оточує людське суспільство, видозмінена багатьма поколіннями людей внаслідок тривалого впливу на неї. Оскільки характер взаємодії природи й суспільства змі-нюється з розвитком техніки, то історично змінюється й природа навколо людини.

Географічне середовище з прогресом людини трансформується в середовище навко-лишнє, що є сукупністю всіх матеріальних тіл, сил і явищ природи, які оточують людину. Це – сукупність абіотичних, біотичних і соціальних середовищ, які разом впливають на людину та її господарство. Навколишнє середовище не тотожне навколишньому природному середо-вищу – воно вбирає його.

Природа розвивається за своїми законами, а людське суспільство – за своїми. Взаємо-зв'язки та взаємодія між ними здійснюються завдяки:

1) пізнанню людьми законів природи й використанню їх у своїх інтересах;

2) активному пристосуванню людьми своєї господарської діяльності до природних умов для найповнішого й найдоцільнішого їх використання [5, с.51].

Перше називається впливом суспільства на природу, друге – впливом природи на сус-пільство. Обидва процеси тісно взаємозв'язані – адже люди, активно пристосовуючи свою господарську діяльність до наявних природних умов, зазвичай змінюють ці умови відповідно

до своїх потреб. Але такі зміни відбуваються не всупереч діям законів природи, а тільки на базі цих законів.

Останні існують незалежно від волі людей; їх не можна створити або змінити. Не ро-зуміючи або не використовуючи законів природи, люди можуть негативно впливати на гео-графічне середовище. Пізнавши закони природи й уміло використовуючи їх, люди здатні вносити позитивні зміни в географічне середовище (підвищення родючості ґрунтів, створен-ня лісових насаджень і т. ін.).

З розвитком суспільства, з прогресом техніки люди збагнули закони природи й навчи-лися, спираючись на їхню дію, використовувати течії рік, теплову енергію вугілля й нафти для виробництва електроенергії, вирощувати високі врожаї сільськогосподарських культур, проникли в космос.

Засвоївши той чи інший закон природи, люди стають її володарями не в тому розу-мінні, що вони можуть змінювати природу, як їм заманеться, а лише в тому, що, знаючи за-кон, який керує тим чи іншим процесом, люди мають можливість свідомо позитивно вплива-ти на саморозвиток природи, спрямовувати його у бажаному для себе напрямі. Цей вплив не такий простий. Так, ми добре розуміємо шкідливі наслідки забруднення річок, але продов-жуємо їх забруднювати. Ми усвідомили шкоду від забруднення атмосфери, а труби тисяч і тисяч заводів продовжують викидати в атмосферу шкідливі домішки. Це значить, що процес виробництва, підпорядкований задоволенню потреб людства, не може бути припиненим че-рез екологічні фактори без шкоди для всього людства. Тобто економічні умови виробництва на даному етапі розвитку не дають змогу сповна вирішити проблему екологізації виробницт-ва. Тому потрібне не тільки пізнання законів, а й створення адекватних економічних і соціа-льних умов для свідомого їх використання.

У всіх випадках і завжди природа розвивається за власними законами, а діяльність людини на конкретних територіях сповільнює або прискорює природні процеси. Приміром, надмірний випас худоби на пісках веде до порушення ґрунтового покриву. Сутність дії лю-дини на природу полягає у