Антропогенні ландшафти правоббережної України: історико-географічний аналіз, регіональні структури, оптимізація

Київський університет імені Тараса Шевченка

 

ДЕНИСИК ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ

 

УДК 911. 2: 551

 

 

11. 00. 11 – контруктивна географія та раціональне використання природних ресурсів

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти України.

Науковий консультант: доктор географічних наук, професор Шищенко Петро Григорович, Київський університет імені Тараса Шевченка, декан географічного факультету.

Офіційні опоненти: Доктор географічних наук, старший науковий співробітник Пащенко Володимир Михайлович, Інститут географії НАН України, провідний науковий співробітник

Доктор географічних наук, професор Некос Володимир Юхимович, Харківський державний університет, завідувач кафедрию

Доктор географічних наук, професор Степаненко Анатолій Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник.

Провідна установа: Одеський державний університет імені Іллі Мечникова, геолого-географічний факультет, Міністерство освіти України, м. Одеса.

Захист відбудеться 23 червня 1999 року о 14. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 001. 07 при Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252022, м. Київ-22, вул. Васильківська, 90, ауд. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий 22 травня 1999 р.

 

 

Актуальнiсть теми. Вчення про антропогеннi ландшафти – один з найбiльш дискусiйних i проблемних роздiлiв традицiйного ландшафтознавства кiнця XX столiття. Це пояснюється як молодiстю самого вчення (оформилося на початку 70-х рокiв XX ст.), так i недостатньою розробкою його теоретичних основ, вiдсутнiстю фундаментальних узагальнюючих i регiональних праць.

Сучасна загальна антропоцентрична переорiєнтацiя свiтогляду, характерна i для представникiв природничих наук, сприяє розвитку дослiджень результатiв впливу людської дiяльностi на довкiлля, зокрема особливостей формування i функцiонування антропогенних ландшафтiв. За останнi три десятирiччя розробленi основи теорiї загального антропогенного ландшафтознавства1 (Ф.М. Мiльков, 1973) ; регiональне антропогенне ландшафтознавство знаходиться на стадiї активних наукових пошукiв. У напрямку розвитку регiонального антропогенного ландшафтознавства автором протягом 1976-1984 рокiв дослiджувались регiональнi особливостi формування i функцiонування антропогенних ландшафтiв Подiлля, а з 1985 по 1997 роки – Правобережної України.

Правобережна Україна – унiкальний модельний регiон для вивчення антропогенних ландшафтiв. Це неодноразово вiдмiчено в працях Ф. М. Мiлькова (1973; 1986), Л. i. Воропай (1975; 1982), К. i. Геренчука (1978) та iн. Видобуток корисних копалин тут розпочався в палеолiтi (40 – 35 тис. рокiв тому) ; бiльше семи тисяч рокiв тому сформувалась перша в Центральнiй i Схiднiй Європi неолiтична землеробська Буго-Днiстровська культура; протягом останнього тисячолiття майже повнiстю знищенi лiсовi та освоєнi воднi ресурси.

Наприкiнцi XX ст. антропогеннi ландшафти займають 92-95 вiдсоткiв територiї Правобережної України. Їх дослiдження протягом двох останнiх десятирiч частково висвiтлюють iсторико-географiчнi особливостi антропогенiзацiї натуральних, формування та структуру антропогенних ландшафтiв регiону. Детальнiше розглянутi лише окремi пiдкласи – сiльськi селитебнi (Л. i. Воропай, М.М. Куниця, 1982), гiрничопромисловi (Г. i. Денисик, 1984), сiльськогосподарськi (Ф. М. Лiсецький, 1994). Виникла необхiднiсть у формулюваннi теорiї та пiдготовцi узагальнюючої працi з комплексних дослiджень антропогенних ландшафтiв Правобережної України для вирiшення практичних завдань, пов'язаних з їх оптимiзацiєю та рацiональним використанням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацiя виконувалась у рамках комплексної наукової програми Вiнницького державного педагогiчного унiверситету «Охорона навколишнього середовища i здоров'я людини». Окремi положення сформульованi у зв'язку з участю автора у наукових програмах i темах, якi розроблялись у Вiнницькому, Хмельницькому i Тернопiльському обласних управлiннях охорони навколишнього середовища.

Мета i завдання роботи. Головна мета – на основi iсторико-географiчного аналiзу розкрити суть регiональних i зональних особливостей структури антропогенних ландшафтiв Правобережної України, взаємозв'язки мiж ними та напрямки оптимiзацiї.

Для досягнення мети поставленi i вирiшенi такi завдання: проаналiзувати розвиток iдей та практичних досягнень у сферi комплексних природничих дослiджень територiї Правобережної України, формування на їх основi вчення про антропогеннi ландшафти; дослiдити iсторико-географiчний процес формування антропогенних ландшафтiв Правобережної України, їх сучасний стан та риси структури; проаналiзувати парадинамiчнi та парагенетичнi взаємозв'язки мiж антропогенними ландшафтами; дослiдити зональнi особливостi їх функцiонування та розвитку; розкрити суть регiональних структур антропогенних ландшафтiв i провести їх районування; проаналiзувати розвиток та змiст оптимiзацiї антропогенних ландшафтiв Правобережної України.

Об'єкт та предмет дослiдження. Об'єктом дослiдженя є антропогеннi ландшафти Правобережної України, в структурну органiзацiю яких входять: власне антропогеннi ландшафти, ландшафтно-iнженернi та ландшафтно-техногеннi системи. Предметом дослiдження є iсторико-географiчний аналiз антропогенiзацiї натуральних i формування антропогенних ландшафтiв Правобережної України, їх сучаснi властивостi.

Методологiя дослiджень включала iсторико-географiчний аналiз, сучаснi уявлення про розвиток ландшафтних комплексiв, гносеологiчнi основи порiвняльно-географiчного, порiвняльно-iсторичного i генетико-еволюцiйного методiв i пiдходiв вивчення ландшафтiв. При цьому використано комплекс традицiйних польових, морфологiчних, експериментальних, аналiтичних, математичних та специфiчних – iсторико-археологiчних, iсторико-генетичних рядiв картографування, натуральних аналогiв та iнших методiв дослiджень.

Інформацiйна база дослiджень була сформована на основi матерiалiв архiвiв мiст Києва, Санкт-Петербурга, Москви, обласних центрiв Правобережної України, даних статистичних щорiчникiв України, матерiалiв вiдомчих органiзацiй i комiтетiв, а також двадцятирiчних (1977-1997) польових дослiджень автора. Пiд час проведення