Обґрунтування схеми та джерел фінансування при створенні нового підприємства

 Мета управління – одержання прибутку і на основі цього підтримання і зростання якості життя працівників та їх сімей шляхом розвитку виробництва і підвищення його ефективності.

 Управління підприємством на сучасному етапі здійснюється на основі дії економічних законів, характерних для ринкових економічних відносин, всебічного розвитку національної економіки, яка забезпечує продукцією в першу чергу регіон виробництва і Україну в цілому. 

 Підприємства функціонують не самостійно, а у взаємозв’язку з іншими підприємствами, при чому у сфері конкуренції.

 Виробничі і ринкові зв’язки підприємства на практиці проявляються від самого початку організації і навіть задумів підприємницької діяльності:

 - при вивченні ринку, пропозицій і попиту на ті чи інші товари в галузі, що зацікавила його;

 - у вивченні можливостей одержання пільг – позичкових, податкових і ін..; тобто у визначенні загальних умов інвестування засобів;

- при встановленні спеціалізації свого підприємства;

- при виборі форми підприємництва (індивідуальне, колективне);

- при формуванні виробничої бази.

 Необхідно придбати або взяти в оренду виробничі я складські приміщення, обладнання, придбати сировину і матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, залучити робочу силу.

 Тут підприємство вступає у відносини з виробниками обладнання, постачальниками сировини матеріалів, з посередницькими фірмами. Робітників наймають на біржах праці, шляхом оголошень в пресі тощо.

 Важливий етап – залучення фінансових ресурсів. Власних коштів для відкриття підприємницької діяльності завжди не вистачає. Тому користуються кредитами банків, випускають акції і т.д. Кредити є короткострокові, середньострокові і довгострокові. 

 Надання банками кредиту підприємству інколи супроводжується різними видами страхових операцій. Таким чином підприємство вступає у відносини з комерційними банками, страховими компаніями, різними юридичними і фізичними особами. А це вимагає належної підготовки у підприємця.

 Підприємство працює не самостійно і не відокремлено від системи інших підприємств. Воно знаходиться у сфері діяльності інших підприємств – конкурентів, партнерів, постачальників сировини та матеріалів і споживачів готової продукції.

 Конкуренція – це економічне змагання виробників однакових товарів на ринку за притягнення якомога більшої кількості покупців і отримання завдяки цьому максимальної вигоди. Конкуренція важливий засіб контролю в ринковій системі. Ринковий механізм пропозицій і попиту доводить побажання споживачів до підприємств – виробників продукції, а через них і до постачальників ресурсів. Конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, використовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації праці і виробництва. Конкуренція спонукає до розширення виробництва і зниження ціни продукції до рівня що відповідає затратам виробництва.

 Поняття протилежне конкуренції, - монополія. В умовах монополії один продавець і багато покупців цього товару. Користуючись цим, монополіст встановлює на цей товар на ринку монопольну високу ціну. Але зменшується обсяг реалізації в натуральних одиницях, що може призвести і до зменшення доходів. Тому і монополіст повинен добре вивчати криву попиту на свій товар. 

 В конкуренції, як показує практика малі підприємства мають переваги над великими.

 Малий бізнес в економіці. Проблеми малого бізнесу і їх подолання.

 Малий бізнес в економіці служить для подолання монополії на виробництво продукції. Досвід розвинених цивілізованих країн підтверджує необхідність розвитку малого підприємництва в Україні. Так, у США із 19 млн. різних самостійних фірм більше 90 % припадає на малі.

 В Японії із 10 млн. самостійних компаній, щ належать до середніх та малих підприємств, 99% також належать до малого бізнесу. Питома вага цього сектору в США становить майже 50% валового національного продукту країни, в Японії – більш ніж 50%. Проблема малого бізнесу в Україні – відсутність дійової державної підтримки малих підприємств.

 Особлива проблема – забезпечення малих підприємств кредитами з достатньо прийнятним відсотком за їх користування. Нинішні кредити надаються комерційними банками під високий відсоток, що не дає змоги малим підприємствам широко їх використовувати.

 В організації малого бізнесу в Україні є цілий ряд недоліків.

 Суттєвий недолік – відсутність керівників (менеджерів)малих підприємств, які глибоко знали би їх специфіку, особливості, володіли би рисами, необхідними для роботи в сучасних умовах.

 На результативність функціонування внутрішнього економічного механізму має великий вплив виробнича діяльність підприємства.

 Виробництво – це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства. Зміст виробництва визначає трудова діяльність, яка включає три складові:

 - цілеспрямовану роботу або саму працю;

 - предмети праці, тобто все те, на що спрямована раціональна діяльність людини;

 - знаряддя праці, з допомогою яких людина перетворює предмети праці, пристосовуючи їх для задоволення своїх потреб.

 Продукт матеріального виробництва – матеріальні блага, які поєднують в собі речовини природи і праці. Кожне промислове підприємство складається із виробничих підрозділів цехів, дільниць, обслуговуючих господарств, органів управління, організацій і установ покликаних задовольняти потреби працівників підприємства і членів їх сімей.

 Ефективна діяльність підприємства здійснюється завдяки оптимальному управлінню як окремими структурними підрозділами, так і їх сукупністю. Виникає потреба виділення центрів відповідальності (форм функціонування) відповідно до організаційної структури підприємства.

 Тепер повернемося питань розробки бізнес-плану, посібники, що вийшли з друку останніми роками, в основному зорієнтовані на зарубіжний досвід. По-іншому це відбувається в країнах із перехідною економікою, зокрема в Україні. Тут для складання добротного бізнес-плану з урахуванням специфічних умов українського національного і регіонального ринків (що тільки формуються),