Образ дитини у творах Чарльза Діккенса

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТВОРЧОСТІ ДІККЕНСА

1.1 Особливості світогляду творчої манери письменника

1.2 Автобіографічні елементи у сюжетах Діккенсових романів

1.3 Внесок творчості Чарльза Діккенса у світову літературу

РОЗДІЛ ІІ. ОБРАЗ ДИТИНИ І ЗНЕДОЛЕНОГО ДИТИНСТВА У ТВОРАХ ЧАРЛЬЗА ДІККЕНСА

2.1 Тема сирітства як лейтмотив творчості Діккенса

2.2 Байдужий соціум – фактор формування особистості

2.3 Виховні мотиви творчих доробків Чарльза Діккенса

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

«Просійте світову прозу, залишиться Діккенс»

Л. М. Толстой

У чому секрет незмінної популярності Чарльза Діккенса? На це запитання спробувала відповісти К. Шахова у статті «Смуток і сміх Чарльза Діккенса»: «... Діккенса люблять тому, що він був митцем величезного, незвичайного таланту, освітленого великою добротою, пристрасною любов'ю до людей. Його доброта була не споглядальна, а активна, наступальна, дійова. Він не просто симпатизував людям або в гарних словах декларував свою любов до них, а все життя, повсякчасно, всіма своїми творами і всіма своїми вчинками доводив цю любов. Робив усе, що міг, навіть більше, ніж міг, допомагаючи гнаним і нещасним, слабим і голодним»[8, 3].

Він відкриває собою новий етап в історії класичного реалізму і є представником реалістичного роману, головним завданням якого було знайти в повсякденному житті конфлікти такої глибини, які змогли б показати справжнє обличчя сучасного суспільства. Серед прихильників Ч. Діккенса можна знайти багато дітей, що не є дивним, адже він є одним з тих письменників, які з чарівливою майстерністю вміють зображати долі дітей, їхні характери, внутрішній світ, глибину й різноманітність переживань, їхню зворушливу чуйність, інстинктивну неприязнь до брехні, лицемірства, фальші. Все, що потім увійшло в його романи, було вистраждано, відчуто і оцінено самим письменником. Критики називали Чарльза Діккенса великим поетом за легкість, з якою він володів словом, фразою, ритмом і образом, порівнюючи його майстерність лише із талантом Шексшра.

Звертаючись до світу дітей, Діккенс торкається однієї з найважливіших проблем протягом усієї своєї творчості – проблеми виховання та навчання молодого покоління, відповідальності суспільства за своїх юних громадян.

Актуальність теми – Діккенс вважав, що ставлення суспільства до дитини відбиває боротьбу добра і зла в ньому. Надто мало уваги сьогодення присвячено вихованню маленьких громадян, суспільство зацікавлене лише у сформованій особистості, а не в етапах її розвитку. Тема дитинства, зокрема нещасливого, розкриває гуманістичне спрямування таланту письменника, утверджує добро і засуджує байдужість соціуму у ставленні до дітей. Це унікальний погляд на життя, це погляд малюка, який занадто рано дізнався, що таке світ дорослих, негаразди, злидні та самотність. Нещасне дитинство, сирітство, пошуки рідних людей змінюють характер, дають життєвий досвід. Діккенс стверджував, що лiтература має велике виховне значення, впливає на свiдомiсть, а щасливий фінал стверджує оптимізм та радощi життя. Його творчість – це своєрідний маніфест на підтримку обездолених, надія на світле майбутнє та справедливість.

Мета дослідження – проаналізувати особливості зображення долі дитини. Мета зумовлена наступними завданнями:

дослідити вплив дитячих переживань письменника на формування його літературних поглядів;

розглянути специфіку зображення долі дитини у романах Чарльза Діккенса;

простежити моменти критичного ставлення автора до байдужого соціуму на тлі скрутного життєвого становища головних персонажів;

з’ясувати роль біблійних мотивів у дидактичних творах Діккенса.

Об’єкт дослідження – тексти романів «Пригоди Олівера Твіста», «Життя і пригоди Ніколаса Нікльбі» та «Девід Копперфілд».

Предмет дослідження – зображення дитячої долі у творах Чарльза Діккенса.

РОЗДІЛ І. ІДЕЙНО-ЕСТЕТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ТВОРЧОСТІ ДІККЕНСА

1.1 Особливості світогляду творчої манери письменника

Літературна спадщина Чарльза Діккенса – це невичерпна криниця для всіх, хто хоче знати, якою була Англія у період правління королеви Вікторії. Формування реалістичного напрямку в літературі Англії XIX ст. припадає на початок четвертого десятиліття і пов’язане з іменами Чарльза Діккенса, Вільяма Теккерея, сестер Бронте, Елізабет Гаскелл. Незважаючи на те, що основні риси англійського реалізму співпадають з ознаками цієї течії взагалі, література Великобританії XIX ст. має і деякі притаманні тільки їй особливості. Цю своєрідність можна пояснити обставинами як суспільно-політичного розвитку країни, так і прихильністю письменників (набагато сильнішу, ніж, скажімо, у Франції) до літературних традицій. Особливістю англійського реалізму є його міцний зв’язокз літературою Просвітництва, традиціями, які спрямовували митців до дидактизму і моральних категорій. Критикуючи всі сторони сучасного життя, англійські письменники спирались на досвід побутового і моралізаторського просвітницького роману. Вони внесли в реалістичну структуру власних творів символіку і метафору, сатиричне забарвлення

Карл Маркс відносив Діккенса до числа тих письменників, які «розкрили світові більше політичних і соціальних істин, ніж це зробили політики, публіцисти й моралісти, разом узяті» [13, 569].

Письменник увірвався в літературний всесвіт як чудовий гуморист і сатирик, як один з творців соціального реалістичного роману ХІХ ст. Реалізм Діккенса проявляється не тільки в картинах народного горя і бідності, але й в умінні автора з великим життєвим переконанням зобразити співіснування найрізноманітніших сторін життя, буденного і незвичайного, комічного і трагічного. Новел з похмуро – драматичним сюжетом, як і з повністю комічним, порівняно небагато. В більшості похмурі сторони життя співіснують в одному