Образна система у прозі Марка Вовчка

Джерела російськомовних повістей письменниці – не тільки,, чужі” літературні впливи, соціальні чи біографічні факти (російська проза, зауважимо, є досить-таки автобіографічною), а й,, внутрішні” – вони поставали на ґрунті жанру оповідання, засвоєному письменницею раніше: образи простих людей відкривали широкий шлях до образів,, нових” людей. Риси цих образів взаємодоповнюються: прості люди мають у собі силу і благородство, а,, нові” часто прості і наївні.

Внутрішній зв'язок між текстами російської прози Марка Вовчка (,, Три сестры”,,, Живая душа,,, В глуши”) надзвичайно органічний, вони взаємодіють і доповнюють один одного. Виникає так звана «наскрізна тема», чи образно-тематична взаємодія в межах творчості одного письменника. Спираючись на свій досвід, Марко Вовчок виробляє концентровану структуру, обмежену, як і в оповіданні, невеликою часово-просторовою площиною з мінімальною кількістю дійових осіб, в центрі якої постала героїня, яка мріє про щастя – бути корисною людям. Не тільки в характерах, а й у долях Соні, Маші і Мані є багато спільного. Соня жила в домі Воронових як вихованка, прийомна дочка. На таких само правах буде жити в домі Рославлевої Маша. Вихованкою Князевої зросла і сирота Маня. Усі три горді, спокійні, багато роздумували про вибір єдино важливого шляху в житті. І всі три вибрали одну дорогу.

Образи Маші (,, Живая душа”) і Мані (,, В глуши”) ніби доповнюють один одного. Чесні, вольві натури, обидві вони спочатку,, вірять лицемірному красно байству лібералів, але згодом поступово усвідомлюють суть буржуазно-поміщицького народолюбства і рішуче поривають з його проповідниками” [5, с. 53]. Маша одружується з Загайним, у якого слова про захист інтересів народу не розходяться з ділом, а Маня виїздить у Петербург з твердою вірою, що там вона знайде чесних і мужніх людей, спільно з якими буде змагатися за перемогу правди над неправдою, добра над злом.

Варто відзначити, що російські твори свідчили про зв'язок художнього мислення автора з новими процесами, новими естетичними запитами. Пристосуванням до потреб часу пояснюється і прагнення відобразити жінку в новій суспільній ситуації. Змінюється не просто героїня – змінюється соціальна особистість. Але проблеми, до яких зверталася письменниця, були викликані не лише віяннями часу. Так само, як акцент тільки на антикріпосницьких настроях та народності її,, Народних оповідань”, так і наголос лише на феміністичних тенденціях пізніших повістей вважаємо не зовсім правомірним. Діапазон її творчості, гадаємо, варто вимірювати за значно глибшою шкалою: це й морально-етичні аспекти існування людини, її стосунки з навколишнім світом, фізична й духовна неволя, психологія поведінки, і, зрештою, феномен людського життя взагалі. Інтуїція вразливого серця змінилася на тверезе усвідомлення необхідності активної дії, проте незмінним залишилося ставлення до жінки як до уособлення духовності у суспільстві.

 

 

Аналіз науково-теоретичної літератури із теми курсової роботи переконує, що Марко Вовчок − виняткова постать серед освічених жінок свого часу, а її життя – приклад активної позиції жінки у суспільстві, приклад служіння своїй справі (вона реалізувала себе і як письменниця, і як критик, і як перекладачка, і як громадська діячка, і як ділова жінка – організатор і редактор журналу). Не тільки біографія, але й творчість Марка Вовчка свідчить про її зацікавленість проблемами фемінізму, адже з такою любов’ю та ніжністю вона ставиться до своїх героїнь, тонко вимальовуючи їхні характери, настрої та погляди на життя.

Недаремно Марка Вовчка називають фатальною жінкою в українській літературі. Вона захоплювала і навіть грала справді грандіозну роль у житті багатьох українських та російських літераторів. Свого часу жила в атмосфері слави, скандалів, чуток і пліток, будучи при тому вільною і незалежною у судженнях та вчинках, демократичною особистістю з індивідуальними якостями. Вона була тією, котра зароджувала і розвивала у своїй літературі образ,, нової жінки”, жінки, котра має право на реалізацію свого,, Я” у власному житті. Зацікавленість жіночим питанням проявлялася не тільки у літературній, а й громадській діяльності, де Марко Вовчок допомагала жінкам, пригнобленим соціальними умовами, знайти гідне місце у суспільстві.

Відкрита шістдесятими роками ХІХ ст. народницька епоха поставила перед літературою завдання емансипації людської особистості від різних утисків. Саме ці ідеї знайшли художнє втілення в творах письменників ХІХ ст. і, зокрема, Марка Вовчка. Вона переймалась проблемою морального і громадського визволення жінки, її становища в суспільстві. Про інтерес Марії Олександрівни до,, жіночого питання”, крім літературної, свідчить і її редакторська та громадська діяльність у справі організації жіночої праці. І, зокрема, в журналі,, Переводы лучших зарубежных писателей”, засновником і редактором якого була Марко Вовчок, працювала велика кількість робітників виключно жіночого складу. З одного боку, це дисонувало політиці тодішнього уряду, з іншого – розширювало можливості використання праці освічених жінок.

Українська та російська проза Марка Вовчка – це великий світ прекрасних жіночих образів, духовних пошуків і відкриттів істини людського буття. Письменниця зуміла зазирнути в такі глибини жіночої душі, які ще не відкривалися нікому до того часу.

Марко Вовчок на сучасному етапі розвитку не тільки української, а й світової літератури займає одне з провідних місць, оскільки саме з її ім’ям пов’язана