+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
45
Мова:
Українська
Особливо варто зазначити позитивні якості останньої роботи, в ній автор: 1) дає порівняльну характеристику драм Л. О. Мея і М. А. Римського-Корсакова; 2) проводить історичні паралелі між персонажами драми і реальними історичними особами, які стали їх прототипами, доводячи максимальне бажання Л. Мея наблизити драму до реальності минулих часів, але в той же час відзначає документальні невідповідності; 3) дає широку довідку про описаний в опері період історії, підкріплений цитатами з документів і народної творчості; 4) описує (спираючись на автобіографічні джерела М. А. Римського-Корсакова) ставлення композитора до опери, визначає її основні особливості, а також дає відомості про прем’єру; 5) детально аналізує оперу, включно із визначенням її основних драматургічних принципів, та інтонаційно-образною характеристикою головних персонажів.
До робіт з більш ретельним аналітичним викладом відноситься і розділ в книзі В. М. Цендровського «Увертюры и вступления к операм Римского-Корсакова» , в якій приводиться детальний аналіз увертюри до опери і визначається її драматургічна функція. В своїй роботі «Н. А. Римский-Корсаков: темы и идеи его оперного творчества» в розділі, присвяченому «Царевій нареченій», А. А. Гозенпуд розкриває особливі обставини контексту створення твору (творчі контакти, які впливали на вибір даної теми, сприйняття опери критикою, зокрема Ц. Кюї), описує процес роботи над лібрето (взаємовідносини М. А. Римського-Корсакова і І. Тюменєва), а також дає характеристику композиційно-драматургічних особливостей опери.
Дуже цінними для нас є роботи в яких приводяться авторські формулювання концепції опери. До них відносяться: стаття Б. Асаф’єва і розділ, присвячений опері «Царева наречена» в книзі О. Кандінського «История русской музыки: том ІІ: книга 2: Н. А. Римский-Корсаков» (тут також розглядаються особливості драматургії, аналізуються драматургічні ліній у контексті концепції).
Окреме місце належить епістолярію та мемуарам М. А. Римського-Корсакова , а також спогадам про нього сучасників. Особливу цінність представляє листування М. А. Римського-Корсакова із Н. І. Забелою-Врубель і спогади В. В. Ястребцева , де міститься інформація про процес написання опери та про обставини підготовки прем’єрної постановки.
В ряді статей у наукових збірниках розглядаються питання драматургії (зокрема – Н. О. Мещерякової, Л. А. Серебрякової та А. Селицького) та ладо-гармонічних особливостей опери. Так в роботі Т. Шак визначено роль гармонії і лейтгармонічних утворень і прослідковано систему лейттем опери, як з ладо-гармонічного боку, так і з точки зору їх взаємодії. Ладо-гармонічному аналізу «Царевої нареченої» приділяє увагу і В. М. Цуккерман в своїй роботі «Музыкально-теоретические очерки и этюды» .
Характеристиці вокального стилю Марфи в національному і західно-європейському контексті присвячена стаття Л. Роман .
Існує велика кількість рецензій на постановки «Царевої нареченої», в різних країнах, містах і різний час, зокрема і про найновіші сучасні сценічні рішення .
// Отже, дослідження опери М. А. Римського-Корсакова «Царева наречена» можна поділити на чотири типи:
Історично-інформативні – в них наявна інформація, яка розкриває обставини і особливості створення опери, сюди включаються наступні моменти:
історія створення в контексті життя і творчості композитора;
аналіз першоджерел і співвідношення з ними;
дослідження аналітичного типу:
послідовний узагальнений аналіз музики опери по сценах;
аналіз драматургії (визначення особливостей, принципів і типу драматургії, простеження особливостей інтонаційного втілення певних драматургічних ліній) ;
аналіз образно-інтонаційних сфер і характеристика конкретних персонажів;
визначення особливостей музичної мови (мелодика, гармонія, роль оркестру) ;
Роботи, в яких висвітлюється сценічне життя опери – вони включають в себе характеристику і оцінку постановок від прем’єрної до сучасних;
дослідження націлені на виявлення концепції.
Однак, нажаль, в більшості робіт мізерне місце займає усвідомлення концепції твору, а якщо про це й пишеться то без аналітичної аргументації. Цього питання дослідники швидше торкаються, аніж беруться за його вирішення. І даній проблемі не присвячено жодного спеціального дослідження. Формулювання ідеї твору найбільш визначено дається наступними авторами – О. І. Кандінським, Л. А. Серебряковою і Б. Асаф’євим, частково Л. А. Рапацькою і А. О. Соловцовим.
1.2 Трактовка концепції «Царевої нареченої» у музикознавчих дослідженнях
Отже, яка ж саме з точки зору дослідників концепція опери «Царева наречена»?
За О. І. Кандінським «Римський-Корсаков виразив в своєму творі протест проти сил пригнічення, які придушують особистість людини і руйнують її життя» [5, C. 122]. Ця сила, сила гніту виражена через образ Івана Грозного, показаного «царем-тираном, який фатально впливає на долі простих людей» [5, C. 121] і через якого страждають всі головні персонажі драми: «жертвами рокових обставин виявляються не лише Марфа і Ликов, а і Любаша, і опричник Григорій Грязний» [5, C. 122]. Це лаконічне висловлювання на нашу думку є точним і правильним концентратом ідейної суті твору, але потребує більш розгорнутого пояснення і доповнення.
Б. Асаф’єв і Л. Рапацька аналогічно О. Кандінському визначають роль Івана Грозного: «тиран, який заохочує беззмістовний жорстокий терор» ; «герой, який уособлює антилюдську фатальну силу, що породжує безбожну мораль, яка і губить головних героїв» . Проте, Л. Рапацька головною ідеєю опери бачить перш за все розвиток людських пристрастей, називаючи оперу «біографією почуттів» . До такої ж позиції приєднується і А. О. Соловцов, зазначаючи, що «Царева наречена» – це «повість про гірку долю дівчини, у якої