+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
45
Мова:
Українська
style="text-align: justify;">// Образ Малюти страшить своєю похмурістю і напруженістю, яка створюється за рахунок дисонантності, надзвичайної ритмічної чіткості, гостроти і стрімкості. Тиратність і маршовість – це фігури, які об’єднують всі образи контрсфери і у музичному оформленні Малюти, вони особливо показові і значимі. Дисонантість у Малюти проявляє себе у всіх варіантах, які наявні у інших героїв контр сфери – зменшена і збільшена гармонії, цілотоновість. У фіналі ІІІ-ї дії спостерігається особливий зв’язок Малюти з царем – він оголошує «царське слово», замінює царя. І в супроводі контрапунктом звучать дві теми царя, виклад яких споріднений частково з викладом їх у сцені зустрічі царя з Марфою (рокове звучання міді). Звучить також в цьому епізоді подібно і гармонія Малюти і Грозного. Якщо лейтгармонія царя – малий зменшений септакорд, то тут у Малююти по окремості звучать мінорні і зменшені тризвуки. Удари дзвону побудовані на лейтмотиві Малюти і це є теж своєрідним смисловим знаком.
ІІ. 2. 4. Григорій Грязний.
Основна характеристика образу Григорія Грязного закладена в його лейтмотиві, він наскрізно проходить через всю оперу супроводжуючи образ Грязного. Цим лейтмотивом відкривається перша сцена І-ї дії. Він викладається октавними унісонами у фаготів і низьких струнних інструментів [23, C. 271] (віолончелі і контрабаси) – унісонна фактура надає викладу пружності і зібраності а тембральне забарвлення темний, матовий відтінок. В основі лейтмотиву – зменшений септакорд (лейтгармонія Грязного), мелодичний контур ламаний, колючий, насичений різкими стрибками-поворотами, широчезний діапазон мала квартдецима) – все це утворює особливу сильну напругу. Виділяється трихордна низхідна інтонація з подальшим висхідним квінтовим стрибком – своєрідна інтонація-питання, яка виражає невпевненість, сумніви, розгубленість і відчай в душі Грязного, який мучиться через невзаємне кохання і через приреченість його бажань. Ця ж інтонація пізніше стане одним з тематичних зерен тематизму опричників, кожен з яких теж має свою долю і нещастя як і Грязний.
Окремої уваги вартий останній мотив лейттеми – короткий ямбічний виштовх соль-мажорного акорду несе в собі енергію самовпевненої представницької мужності. Тонально-ритмічна стійкість, урівноваженість і однозначність очевидно характеризують Грязного як персону значиму у суспільному положенні, який являє собою еталон зразка царського режиму – непохитного, самовпевненого і завжди правого.
У наступному за лейтмотивом речитативі Грязного «С ума нейдет красавица!» вже розкривається характер Грязного через декламаційний тип інтонування і через ряд типових ритмо-інтонаційних формул, наскрізних для характеристики даного героя – це пунктир і тиратність. Пунктир – як знак Грязного – ознака особливої енергетики, напору. Тирата – активна атака, але це не завжди буквально триступеневий поступовий хід, а використовується сама ідея тирати як висхідного ямбічного поштовху зі змінною інтервалікою (перший інтервал може бути секундою, квартою, квінтою). Ці елементи характеризують Грязного як одного з вождів опричини, агресивного і жорстокого. Зменшений септакорд виступає як лейтгармонія даного персонажу і означає особливу напругу, невизначеність і навіть трагізм. Загальні обриси характеру Григорія – дихотомія розгубленого, засмученого люблячого і агресивного, повного жорсткої енергетики чоловіка.
В арії «Куда ты, удаль прежняя, девалась, куда умчались дни лихих забав?» розкривається інша внутрішня грань Григорія – лірична, любляча. Вокальна мелодія – це елегійно-наспівна, натхненна почуттям до Марфи «благородна кантилена, яка плавно виливається» [23, C. 271]. Її особливості: стрибки не ширше кварти-квінти, завжди із плавним низхідним заповненням, і з підкресленим значення низхідного секундового мотиву; оспівування стійких ступенів – все це утворює елегійну плавність. Фігурації акомпанементу витримані в романсовій традиції – хвилеподібне заповнення фактури. Такий тип фігурації з хвилеподібним рухом у супроводі і плавною мелодикою в розмірі 6/8 – дають жанрове посилання до баркарольного романсу. Даний жанровий контекст сприяє ліричному прочитанню образу. Крім того, на це працює і ладо-гармонічний зміст – хоч семантика тональна досить затьмарена – сі-мінор, гармонічний супровід з опорою на тоніку і плагальні функції підкреслюють спокій і плавність.
Другий розділ арії малює зовсім протилежний образ. І характер музики – напористий, поривчастий і цілеспрямований відповідає змісту тексту – мужицькі «забави» – суть безстидні жорстокі розбої для задоволення примх. В самому тексті закладена сильна і негативна енергетика: «Бывало мы, чуть девица по сердцу, нагрянем ночью, дверь с крюка сорвали, красавицу на тройку и пошел. Немало их я выкрал на роду, немало их умчал на борзых конях, и юною девичьей красотою потешил кровь горячую свою».
Музика середньої частини арії несе в собі іншу, нову образну характеристику. Кардинальна зміна характеру знаменується кардинальною жанровою зміною. Баркарольний романс замінюється бадьорим маршем. Плавна тридольність змінюється чітко розміреною дводольністю, особливої стрімкості характер набуває через темпове пришвидшення і через ритмічне прискорення (подрібнення тривалостей, Allegro non troppo). Різкість, енергетичний тиск досягається домінуванням пунктирних і синкопованих ритмічних фігур. Тиратність набуває в даному розділі особливого розвитку – вже початок частини – інструментальний вступ будується на основі тиратного мотиву (від останнього мотиву лейттеми) разом з пунктирним супроводом. Після слів «красавицу на тройку и пошел» з’являється імітація скачок – ритмічний мотив ( ), короткі форшлаги у високих дерев’яних духових інструментів до репетицій на одному звуці, стрімкі тирати – всі названі прийми активно динамізують рух. Тиратність і пунктирність, про що зазначалося вище виступають як іманентні ознаки Грязного – лідера опричини (тепер до цього переліку варто додати