Опера «Царева наречена» Миколи Андрійовича

// В арії відбувається жанрова трансформація вже заданого у лейттемі і в речитативі лейтінтонаційного комплексу характеристики образу Грязного. Таким чином розкриваються нові грані його душевного складу. В крайніх частинах розробляються початкові мотиви лейттеми (колючі, ламані інтонаційні звороти, опора на зменшену гармонію), в середньому – кінцевий «тиратний» мотив і пунктирний ритм. Грязний виступає і як ліричний герой і більш широко розкривається його друга натура – агресивна і жорстока сутність, яка внутрішньо закладена в ньому. Це доводить також іще факт його зв’язку з тематизмом опричників – жорстокого насильницького війська.

В другій сцені першої дії Грязной фігурує як складова образу опричників, його репліки побудовані на основі їх лейтмотиву («Спасибо вам, что вспомнили меня»). Отже, ще раз демонструється в музичному тематизмі Грязного основні музичні характеристики контр сфери – тиратність, пунктирність, маршова жанрова основа, які активно динамізують ритмічний рух музики.

ІІ. 2. 5. Бомелій.

«Лейтгармонія Бомелія – це лейтмотив-комплекс, де, в рівній мірі важливі мелодична лінія лейтмотиву (“зміїні” хроматизми з гострими стакато у гобоїв і фаготів) і гармонічний контекст: великотерцове співставлення мінорних тональностей (c-e-as) « [27, C. 44]. В такому поєднанні вбачається характер образу – хиткий, лицемірний (прикриває свою суть), корисливий, ненадійний тип. Якщо «в темі Бомелія (в її ритмічній пружності і мелодичній заокругленості) домінує “галантний стиль”, який представляє зовнішній лик героя, то в темі зілля – [яка є продовженням лейтмотиву Бомелія] – ніби оголюється прихований за ним зловісний “сповзаючий” хроматизм, і тема звучить іншому ритмі, ніби в іншому – уповільненому часі» [20, C. 20]. В дуетній сцені з Любашою лейтмотив Бомелія продовжується активними фразами побудованими на остинатному повторі пунктирного ритму – знаку контрсфери. Хроматичність, дисонантність, рух секвенції по звуках збільшеного тризвуку, а також зменшена гармонія, яка входить в склад лейтмотиву – всі ці засоби свідчать про повну приналежність Бомелія до образів контрдії. Зв’язок Бомелія зі світом Грозного розкриває включення лейтгармонії царя в оркестровий супровід його вокальної партії: акордова послідовність перед тріо Бомелія, Любаші і Грязного (І дія, сц. 5)

ІІ. 2. 6. Любаша.

Любаша – лірико-драматичний психологізований образ. У її тематизмі поєднуються пісенні та аріозні інтонації, інтонації плачу, що представляє її як ліричного героя. Але у місцях вирішальних драматургічних поворотів пов’язаних з її образом відбувається включення лейтматеріалу контрсфери.

Перший з таких моментів – кінець першої дії, розлюблена Григорієм, страждаюча через це Любаша у відчаї замислює помститися суперниці: «Ах, отыщу же я твою колдунъю и от тебя ее отворожу, ее отворожу». Музика аріозо нагадує по-характеру арію-помсти – широкий діапазон мелодії, стрімкий темп, маршовість. Маршова жанрова основа, наявність коротких і довгих пунктирів у супроводі та поява тират в оркестровому тутті (у завершуючій побудові) – ознаки її зв’язку з контр сферою. У 3-4 тактах аріозо вокальна фраза завершується стрибком на зм. 7 з опорою на зм. 5/3, а зменшена гармонія – це і ще одна ознака, об’єднуюча персонажів контр сфери.

У сцені з Бомелієм (ІІ дія, сц. 4) слова Любаші, яка описує, який саме їй потрібен засіб від Бомелія, супроводжує пунктирний супровід. В даній сцені ці мотиви генетично належать Бомелію – вони виникають як продовження його лейтмотиву, але проникають також і у музичний образ Любаші. Музичний матеріал Любаші і Бомелія не відділяються і не протиставляються один одному, а зливається із «пунктирним мотивом зла». Губить невинну Марфу не просто зілля – її губить людське зло, Любашина мстивість і ревність. Любаша – вихованка Олександрівської слободи (про що ми дізнаємося з розповіді Малюти (ІІ дія, сц. 4), а це була свого роду резиденція Івана Грозного, – значить осередок його деспотичного царського режиму і стихія безпринципності, егоїзму, жорстокості. Любаша, як і Григорій орудують злом і одночасно від нього ж страждають.

До сфери зла Любашу приєднує також наявність акордової послідовності, побудованої секвенційно, ланки якої – це тризвук і секстакорд тритонового співвідношення, при тому останній зменшений: ІІ д., сц. 4, ц. 123 на словах «Да… не дурна…румяна и бела»; ІІ д., сц. 5, ц. 135 на словах «она меня красиве, и косы длинней моих».

// В ході аналізу виявлено інтонаційний зв'язок усіх персонажів контрсфери – царя, опричників, Малюти, Бомелія, Грязного і Любаші. Спільні для всіх даних образів інтонаційні утворення – це тиратність, пунктирний ритм і маршовість як жанрова основа. Крім того – триступеневий низхідний рух, з якого починається лейттема Грязного, проникає в музичний текст опричників і присутній в лейттемі Бомелія. Це ще одне підтвердження приналежності названих образів до однієї інтонаційно-образної сфери.

В гармонічному плані образи контрсфери об’єднує прояв дисонантної збільшеної і зменшеної гармонії, а також однозначне домінування мінорних тональностей.

 

Опера «Царева наречена» М. А. Римського-Корсакова стабільно входить в репертуар оперної студії НМАУ ім. Чайковського ще від часів її відкриття в 1938 році.