Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Опера «Царева наречена» Миколи Андрійовича

Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
45
Мова: 
Українська
Оцінка: 

ширше кварти із заповненням, оспівування стійких звуків, – все це її інтонаційні ознаки, які є властивими для архаїчної мелодики. Розмірений темп і ритм створює піднесений величальний настрій, початковий фанфарний хід на кварту творить ту урочистість, яка личить царській особі.

Вся слава витримана у хоровій акордово-поліфонічній фактурі, з почерговим імітаційним вступом голосів від басу до сопрано і подальшим прилученням до хору – Ликова, Грязного, Малюти і Бомелія. Слава звучить з уст практично кожного персонажу – і цим підкреслюється визнання всіма панівного положення царя над ними, повне підкорення абсолютній волі володаря. Протягом всього номеру витримується загальна тенденція наростання, як фактурного, так і динамічного – від першого проведення на піано лише басовим регістром (вокал із фаготами, альтами і контрабасами) до останнього в акордовій щільній оркестровій фактурі, насиченій підголосковими мотивами, на «ff» і повним хоровим складом з ансамблем солістів.
У музичну тканину «Слави» включається музичний матеріал , який уже звучав в опері – вперше в середньому розділі арії Грязного і при експозиції образу опричників в 2-й сцені першої дії, і вжита тут мелодична тема характеризує їхню активну молодецьку енергетику. Мелодія ця поліфонічно накладається і вплітається в контекст «Слави». В ній варіюється звуковисотність, масштаб, супровід, але фігура тирати і ритм скачки, загальний напрямок – вихідна стрілоподібна направленість – зберігаються. Ця тема пронизує всю славу, стаючи таким чином спільною характеристикою і Царя і опричників, свідченням їх нерозривного внутрішного взаємозв’язку.
Тема «слави» в опері є лейтмотивом царя, вона звучить в наступних епізодах, кожного разу яскраво впізнається, хоч і в новому вигляді:
ІІ дія. Сцена зустрічі царя з Марфою .
Тема «Слави» звучить при таємничій появі двох вершників перед Марфою і Дуняшою. Музика в даному випадку викриває особистість царя, царська зовнішність якого прихована. Тема «Слави» звучить насторожуючи, і грізно з подальшим динамічним і фактурним нагнітанням вселяючи жах, як невідступна рокова сила. В перших двох проведеннях початкового мотиву «Слави» в цій сцені змінюється ладове забарвлення лейттеми – тут мотиви звучать у похмурому ля-мінорі (після світлого Ля-мажору в І дії), а потім в процесі розвитку звучать і в мажорі і в мінорі (F, C, d, B, d, e). Викладається тема спочатку поліфонічно – стретно накладаються один на одного початкові мотиви. Важлива роль належить тембрам і штрихам – артикуляційні прийоми додають особливої виразності і динамізму сцені. Спершу мотиви звучать у контрабасів (pizz.), віолончелей (pizz.) і фаготів, що створює темний, похмурий колорит і приглушений пульс. Поступово тембри просвітлюються, тема звучить по-черзі у гобоя, скрипки (pizz.) і у флейти – тема слави заповнює собою весь оркестровий простір. Хоральне, акордове проведення теми у До-мажорі виконується кларнетами, фаготами і альтами – суворо і стримано, дещо приглушено. Музична кульмінація сцени – проведення «Слави» на «ff» могутніми широкими унісонами на деташе у низьких струнних на повний смичок разом з пронизливими тромбонами, грубим тембром туби і глухими фаготами. Тепер ця тема лякає своєю непохитністю, силою, зібраністю інтонування.
Невід’ємним елементом характеристики Грозного є супроводжуючі тему царя тиратні фігури і обертальні фігурації у скрипок (а потім у дерев’яних духових інструментів – у флейти, гобоя і кларнету), які походять від супроводжуючих фігурацій у «Славі» в І-й дії. Ці обертальні мотиви представляють другу лейттему царя (цитату із «Псковитянки»). Інтонаційна спорідненість зберігається лише з початковим мотивом другої лейттеми царя. Її видозміни – ритмічне зменшення і неповне проведення (повторюється лише початковий мотив) :
 
Приклад № 3:
 
В цій же сцені вперше яскраво представлена лейтгармонія Грозного: малий мінорний септакорд в мелодичному положенні септими. Звучання цієї гармонії пронизує всю сцену сприяючи створенню похмурого і суворого колориту, погрозливої трагічної атмосфери. Тематизм Грозного викликає тривожну психологічну рефлексію в душі Марфи. Короткий дует Марфи і Дуняши (як реакція на подію) – тому свідчення. В оркестровому супроводі як імпульси про згадку відчутого жаху з’являються мотиви «слави» (на pizz. у віолончелей і контрабасів).
Вступ до ІІІ д. відкривається темою «Слави». Тут вона звучить святково, яскраво, піднесено, виконується в акордовій хоральній фактурі мідними духовими інструментами – таке темброве забарвлення надає характеру звучання особливої урочистості. Останній акорд застигає – ритмічна зупинка на сі-бемоль мажорному тризвуці з подальшими тріольними репетиціями – фанфарний прийом. Поверх витриманого акорду нанизуються тиратні виблиски у струнних і трелеподібні фігурації у високих дерев’яних інструментів (флейта, гобой, кларнет). У високому регістрі ці фігури звучать як мерехтливе світло і блиск сонця. У другому проведенні тема «слави» перегармонізується: на перший план виступає b-moll’ний тризвук – барва стає суворішою, але закінчується ця фраза яскравими тріольними фанфарними репетиціями Es -dur’ного тризвуку. Тиратні і трелеподібні мотиви набирають все більшої значимості завдяки багаторазовим повторам на ff.
Аріозо Д. Сабурової ц. 159-160 (с. 189-191) – тема слави звучить у подібному варіанті – хорально у мідних духових інструментів, з супроводжуючими її тиратними виблисками, правда дещо приглушено, не на повну силу, оскільки образ царя тут постає зі спогадів і в баченні Домни Сабурової, яка розповідає про царські смотрини. Тема слави в даному контексті набуває гімнічного, значення – високого, «святого» жанру – в такому світлі бачить царя
Фото Капча