+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
45
Мова:
Українська
як принцип людського вибору, дій є причиною і отрутою, який заражує людську особистість, псує і деформує душу з середини. Процес такої деформації і отруєння показаний на прикладі драматургії «люблячих» образів контрсфери. Даний факт потребує повторного акцентування. Отож, Григорій Грязний – один з лідерів опричини, який виконує і волю царську, і так само деспотично свою, проте почуття до Марфи його перероджує, відкриває позитивні, ліричні грані його натури. Любаша – молода, красива любляча дівчина, через помсту діє за законами царського середовища, в якому вихована, перетворюючись в справжнього монстра – вона втрачає честь і стає вбивцею невинної Марфи. Б. Асаф’єв пояснює це так: «Із політичного і громадянського безправ’я народжується атмосфера насильства, яка загороджує собою навіть найбезпосередніше і найнаївніше почуття дівочого кохання» .
//Отже, концепцію і драматургію опери відзначає особлива складність і багатоярусність. В ній герої заплутані в особистісній чуттєвій драмі, їх мучать внутрішні протиріччя, їх «спалює», перероджує і оживляє любов, ревнощі і відчай. І все живе, відбувається в межах грандіозної ідейної проблеми протистояння деспотичного егоїзму і людського миру, злагоди, свободи.
РОЗДІЛ ІІ. КОНТРДІЯ ОПЕРИ. ІНТОНАЦІЙНО-ОБРАЗНИЙ АНАЛІЗ
ІІ.1 Основна дія
За думкою О. Кандінського – концепція опери розкривається в музиці через конфлікт і взаємодію двох образно-інтонаційних сфер, представлених двома лейттематичними групами в лейттемах, лейтгармоніях, характерних фразах, інтонаціях, ритмічних фігурах . Перша – це образно-інтонаційна сфера, яка пов’язана з силами насильства, зла, жорстокості, примусу, що втілює у собі страшний образ влади; інша – уособлює мирне, звичайне, щасливе життя героїв, їх турботи, почуття і переживання, наївність, простоту і добро. Конфліктна проблема утворюється вторгненням контрсил у долю персонажів, які «пригнічують їх особистості і руйнують їх життя» .
Питання образно-інтонаційної характеристики героїв основної дії, особливо Марфи, Ликова, Любаші широко і достатньо повно розкриті у наявних наукових дослідженнях. Зазвичай дослідники на цьому питанні акцентують увагу і зупиняються детально. Тому ми, посилаючись на його добру розробленість в музикознавчій літературі, зробимо лише деякі акценти, підкресливши в чому ж саме існує інтонаційний зв’язок між персонажами основної дії.
О. І. Кандінський зазначає, що в «Царевій нареченій» превалює пісенна основа . Ми визначаємо групу персонажів, для якої характерним є даний тип інтонування – це образи основної дії – Марфа в першу чергу, Ликов, Домна Сабурова, Дуняша, народ (в 1-й сцені ІІ дії; співаки і співачки, танцівники) і частково Любаша. Крім того, опера багата «зразками загально ліричної мелодики» . О. Кандінський характеризує цей тип мелодики так: «їх відмінні риси – це особлива широта, пластичність мелодичного рисунку, часто досить складного по інтонаційному строю і ритмічного узорчатого» .
ІІ. 2. Контрдія.
Контрсфера представлена в першу чергу через образ царя, як втілення абсолютної влади, яка реалізується підданими йому опричниками і, в першу чергу, їх вождями – Малютою Скуратовим і Григорієм Грязним. Окрема роль належить Бомелію як підданому царя і який одночасно є ще й чужорідним, а це значить негативним, злом по-відношенню до всіх образів. Всі перераховані персонажі пов’язані і між собою по сюжету і в музиці – між ними прослідковано інтонаційні зв’язки. Метою наступного розділу буде їх визначити і представити, а також охарактеризувати музичні образи даної групи персонажів у всіх наявних контекстних ситуаціях.
ІІ. 2. 1. Цар.
«Образ Івана Грозного введений в оперу самим Римським-Корсаковим, правда, в якості “німого” персонажу» . Але в музиці він отримує достатньо яскраву характеристику, яка представлена двома лейтмотивами – темою «Слави» і темою-цитатою з опери «Псковитянка». Іншими розпізнавальними знаками царя є його лейтгармонія і фігура тирати, які присутні при його прямій чи опосередкованій участі в поточних подіях. Значення тирати як риторичної фігури несе в собі знак агресивної войовничої спрямованості (символ «стріли», «вистрілу», позначає дії: «бігти», «кидати», «стріляти»).
«Слава» Царю Івану Грозному
Першою і головною є непряма характеристика, через славлення, яке виконують гусляри за наказом Грязного.
Починається номер невеликим оркестровим вступом, який відкривається ударним акордом домінанти з тиратною атакою, далі звучать фанфарні величальні фрази у мідних духових інструментів на фоні легких репетиційно-обертальних фраз шістнадцятими у струнних у високому регістрі, – створюється відчуття пронизливого яскравого світла. За репетиційними повторами звуків в цих обертальних мотивах прихований інтонаційний контур другої лейттеми царя:
Приклад № 1:
Ці ж фігури пізніше, у другій дії, з’являться у видозміненому вигляді у контрапункті з темою слави, супроводжуючи появу царя на сцені.
Але, даний контур є спільним для обох лейттем царя, вони інтонаційно споріднені. Нижче в прикладах виділений мелодичний мотив аналогічний для двох тем царя:
Приклад № 2:
Мелодія «Слави» – це цитата народної підблюдної пісні (єдина в опері). Даний жанр, – підблюдної пісні, в російському обрядовому фольклорі виконувався під час святочних гадань за жеребом, і ці пісні в алегоричній формі віщували майбутнє кожному учаснику гадань . В даному контексті пісня набуває символічних ознак, адже цар – це та сила, рівна долі чи року, від якої залежить майбутнє кожного учасника драми. Мелодію «Слави» характеризують стриманість, простота, в деякій мірі суворість. Поступеневий плавний рух, стрибки не