Опера «Царева наречена» Миколи Андрійовича

В четвертій сцені (ц. 67, такти 8-11) ця тема звучить при прощанні Грязного з опричниками: «Ну будь по-твоему. Теперь уж брат прощай»).

Ще перед першою появою лейттеми опричників, коли тільки відчиняються двері і Грязной бачить опричників і Малюту, бравурно звучить коротка тема у мідних духових інструментів в хоральному викладі:

Приклад № 5:

 

Інтонаційні особливості цієї теми: 1-й складовий елемент – початковий пунктирний квартовий удар; 2-й складовий елемент: мелодичний мотив «es-d-c-f-g-d», який є трансформованим варіантом початкового мотиву лейттеми Грязного. Саме цей мотив є лейтінтонаційним зерном наступних трьох сцен, де дійовими особами є опричники. Він пронизує оркестрову тканину і проникає у вокальну хорову партію опричників:

ц. 26 т. 14-15 (другий елемент в оркестрі) ;

ц. 27 т. 1-4 (обидва елементи розвиваються в оркестрі) ;

ц. 28 т. 1-4 – короткий уривок – секвенційна розробка другого елементу в оркестрі (ц. 31 затакт і т. 1-5 – повторюється аналогічний секвенцій ний розвиток), одразу опісля повторення даного мотиву формує наступну хорову фразу «Мы лаской будем сыты, разумною беседой»;

ц. 36 т. 1-6 – на інтонаційній основі другого елементу будуються речитативні репліки Ликова «Хваленье воздадим мы государю, зане он как отец об нас печется» (причому – цим фрагментом знаменується різкий інтонаційний зсув в партії Ликова, який до того виконував арію в пісенно-аріозному стилі) ;

ц. 38 т. 8-11, 21-25 (с. 41-42) ;

ц. 44 т. 1-7 (с. 49) ;

ц. 46 т. 1-8 (с. 51-52) ;

ц. 60 т. 1-2 (с. 72) ;

ц. 66 т. 1-3 (с. 78).

// Щоб там собі не звучало – чи тепле пісенне аріозо Ликова, чи танцювальна пісня гуслярів, чи печальна пісня Любаші – інтонаційне обличчя опричників залишається незмінним – їх реакція на всі інтонаційні події сцен незмінно однакова.

І ще один мотив, пов'язаний з опричниками – «погрозливі акорди»  – ц. 28 т. 7-8 (с. 30), які походять від подібного типу ямбічних акордових репетицій мінорного тризвуку з увертюри (ц. 1. т. 19-26).

В опері вони далі звучатимуть у зв’язку з опричниками пізніше в другій дії (сц. 1, ц. 94 т. 7-8, с. 112), коли народ назве цих царевих слуг «гіршими собак», після чого від страху затихне.

Маршова основа зберігатиметься в хоровому епізоді опричників «Слаще меду ласковое слово», (ц. 29-30) в хорі 2 д. «Точно кречеты лихие» та пісні опричників  «То не соколы в поднебесье слетались», де відчувається зв'язок з розбійницькими піснями.

// Узагальнюючи характеристику образу опричників визначимо їх як образ активний, з сильною енергетикою, діями негативного характеру, але музикою переважно мажорного, маршового, бадьорого складу. Така їх музична характеристика суперечить з першого погляду їх нелюдяній жорстокій діяльності, але висловлюється вона виключно опричниками самими про себе. Вони себе не сприймають як негативне явище, і сам цар на їх стороні – вони цареві слуги, тому тут не обійтись без пафосу і піднесеності. Їх тематизм однаково інтонаційно пов’язаний як з образом царя так і з образом Грязного. І в цьому вимальовується інша сторона сутності опричників, яка розкривається інтонаційним комплексом, що походить від початкового мотиву лейттеми Грязного – назвемо його мотивом «розгубленості і відчаю» . Оскільки композитор обирає саме цей мотив також і для характеристики опричників, екстраполюємо це визначення на них. Грязной виступає як одиничний персонаж колективного образу і на його прикладі розкривається потенційна доля усіх опричників.

ІІ. 2. 3. Малюта Скуратов.

В музичному плані образ Малюти Скуратова представлений у вокальній партій виключно речитативно-декламаційними інтонаціями і інструментальним лейтмотивом, який завжди супроводжує його мову. Лейтмотив Малюти презентує його при першій появі на сцені (І дія, ІІ сцена, ц. 26, т. 6-13) і надалі звучить завжди подібно , в образному відношенні – це статичний образ. Основні моменти в характеристиці лейтмотиву Малюти Скуратова:

активна, груба, рублена маршова чіткість;

напружена гармонія – лейтгармонічний комплекс, два варіанти гармонічної послідовності: 1) ІІ г 2 (sг) – D7 2) – перший акорд – малий зменшений септакорд, або мінорний тризвук, 2) послідовність зменшеного септакорду і збільшеного тризвуку (на VIIг ступені) ; Розвивиток лейтмотиву відбувається за рахунок секвенційного проведння названої гармонічної послідовності. У фіналі ІІІ-ї дії ланки секвенції рухаються кроками по великих терціях і опорні тони їх також утворюють збільшену гармонію.

завжди початок зі стрімкої тиратної атаки;

мелодична тема – це завжди рух по розкладених акордах, виділяється заключний октавний стрибок з акцентом на останню долю (стрілоподібний, дуже активний). Мелодичний контур – як удари меча – різкий і точний.

Ритмічне оформлення теми: мелодія рухається суворо четвертними тривалостями в басу (контрабаси – спікато і фаготи – стакато), або активніше і різко восьмими у верхніх голосах (флейти, гобої – стакато, скрипки – деташе) – тобто зажди дуже рівно, гостро і чітко.

Цілотоновість – виявляє себе через послідовність акордів по низхідному цілотоновому звукоряді (ІІІ дія, сц. 5, ц. 178).

Приклад № 6:

А)

Б)