Організаційно-технічний розвиток

Бізнес-план, який використовують для розроблення концепції бізнесу, дає його укладачам досвід стратегічного планування й водночас є керівництвом до виконання. Він може слугувати для перевірки ідей керівництва та як інструмент для прогнозування результатів діяльності підприємства. Попередження помилок ви-никає ще в процесі розроблення документа, що створює систему раннього оповіщення появи проблем.

Бізнес-план може сприяти пошуку інвесторів, кредиторів, спонсорських вкладень. Часто інвестори віддають перевагу корот-кому змісту бізнес-плану, що дає їм можливість побачити важли-ві особливості й переваги проекту. Такий варіант документа має назву бізнес-пропозиції й використовується на переговорах з по-тенційними інвесторами та майбутніми партнерами, при запро-шенні провідних менеджерів; це потребує дотримання певних умов до його оформлення й структури.

Крім зазначених вище функціональних напрямів бізнес-план використовують як внутрішній засіб управління підприємством. Бізнес-план — це важливий інструмент, здатний сприяти вдоско-наленню керівництва підприємством. Ефект може відчуватися за такими основними напрямами:

• стратегічний напрям;

• менеджмент;

• координація та контроль;

• розподіл повноважень.

Огляд цілей, ресурсів, ринків, сильних і слабких сторін під-приємства, різних варіантів дій, викладений у бізнес-плані, дає змогу сформувати нові стратегічні напрями й відмовитися від попередніх, якщо вони стають неефективними. Подібні стратегі-чні ідеї потім можуть розроблятися за межами формального біз-нес-планування. За допомогою бізнес-плану можна встановити індивідуальні цілі та плани дій на період, охоплений планом. Біз-нес-план може використовуватись як інструмент контролю за-планованих робіт у цілому або окремих напрямів з погляду досяг-нення цілей і раніше встановлених проміжних етапів. Час від часу оцінювання відхилень від розрахунків, закладених у бізнес-плані, виявляє сильні й слабкі сторони організації та дає можли-вість усунути загрозу негативних зрушень. Фінансовий розділ бі-знес-плану може застосовуватися як засіб об’єктивного спосте-реження за розвитком бізнесу, як своєрідний засіб моніторингу. Зрозумілі, чітко визначені цілі, викладені в бізнес-плані, перед-бачають програму розвитку комунікацій: обговорення у прийнят-ті рішень, розгляд ідей, виявлення й розв’язання конфліктів, створення атмосфери довіри. Бізнес-план може слугувати потуж-ним мотиватором, який сприятиме визначенню особистого вкла-ду кожного працівника в досягнення цілей та формуванню влас-них ідей у контексті бізнес-плану.

Жорстко регламентованої форми та структури бізнес-плану не існує. Разом з тим, як правило, у ньому передбачаються роз-діли, в яких розкривають головну ідею та мету бізнесу, характе-ризують специфіку продукту підприємства й задоволення ним потреб ринку; оцінюють місткість ринку і встановлюють стра-тегію поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначають організаційну й виробничу структуру, формують фінансовий проект справи, включаючи стратегію фінансування і пропозиції за інвестиціями, описують перспективи зростання підприємства. Найбільш чітко внормованим є склад бізнес-плану, який використовують для обґрунтування бізнес-проектів. У загальному вигляді він складається з таких розділів: резюме, опис підприємства й галузі, опис продукту (послуги), маркетинг і збут продукції, план виробництва продукту, організаційний план, фінансовий план, спрямованість і ефективність проекту, ризики й гарантії, додатки.

Побудова основних таблиць, схем і розрахунків, а також ти-пові форми подання заявок стандартизовані в межах відповіднос-ті міжнародному програмному забезпеченню КОМФАР, розроб-леному Організацією промислового розвитку Об’єднаних Націй (ЮНІДО). Оскільки середовище бізнесу й ділове планування у країнах з розвиненою ринковою економікою формувалося з пев-ними особливостями, на сьогодні ця обставина обумовила певні відмінності методичних підходів до розроблення бізнес-планів у США, Німеччині, Великобританії, Франції, а також у країнах близького зарубіжжя. 

Спеціальна література, в якій розглядалися методичні пи-тання розроблення бізнес-проектів, бізнес-планів та бізнес-довідок донедавна була переважно перекладеною зарубіжною, 

де вказане розглядалося стосовно підприємств, що мають чи-малий досвід функціонування в ринковому середовищі. Еко-номічна та соціальна ситуація, в якій перебувають вітчизняні 

підприємства, часто не дає їм змоги здійснювати пряме вико-ристання зарубіжних методичних розробок під час укладання 

бізнес-планів. 

З іншого боку, досить високий методичний рівень техніко-економічного планування та техніко-економічного обґрунтуван-ня інноваційних рішень, що традиційно склався на підприємствах в умовах централізованої планової економіки, дозволяє без особ-ливих зусиль для менеджерів діючих підприємств освоїти таку форму плану. Значно складнішим виявилося набуття досвіду з біз-нес-планування, як і з інших видів економічної роботи, для при-ватних підприємців та керівників новостворених малих підпри-ємств. Здійснення численних програм підтримки малого бізнесу та активізація наукового потенціалу в останні роки майже вирі-шили проблему методичного забезпечення розроблення бізнес-планів в Україні.

Вибір конкретного різновиду методики розроблення бізнес-плану, глибина й часовий горизонт його опрацювання, варіант-ність рішень, що обґрунтовуються, обсяг, наявність документів-додатків, рівень конкретизації окремих розділів залежать від ба-гатьох чинників. Серед них особливого значення набувають:

• мета розроблення (функціональна належність);

• обсяг інвестицій за проектом і специфіка потенційного інвес-тора (спеціалізація, інтереси, психологія, досвід інвестування, національна належність);

• розмір підприємства (масштаби виробництва);

• вид підприємницької діяльності, особливості продукту, рин-кового сегмента;

• місткість ринку збуту, наявність конкурентів і перспектив зростання підприємства.

Потрібно усвідомити, що кожен бізнес-план є унікальним. Методика дає лише