Основи наукових досліджень та принципи інженерної творчості

Методологія науки може бути загальної й приватної. Загальна методологія - це принципи діалектики. Будь-яке наукове дослідження повинне враховувати вимоги загальної методології. Окрема методологія ґрунтується на законах окремих наук, особливостях пізнання окремих явищ. Вона обумовлена й пов'язана із принципами й законами конкретних наук, із окремими методами дослідження.

Важливу роль у науковому дослідженні грають пізнавальні завдання, що виникають при рішенні наукових проблем. Найбільший інтерес представляють емпіричні й теоретичні завдання.

Емпіричні завдання спрямовані на виявлення, точний опис і ретельне вивчення різних факторів досліджуваних явищ і процесів. У наукових дослідженнях вони вирішуються різними методами пізнання - спостереженням й експериментом.

Спостереження - це метод пізнання, при якому об'єкт вивчають без втручання в нього; фіксують, вимірюють лише властивості об'єкта, характер його зміни.

Експеримент - це найбільш загальний емпіричний метод пізнання, у якому роблять не тільки спостереження й виміри, але й здійснюють перестановку, зміну об'єкта дослідження й т.д. В експерименті можна виявити вплив одного фактора на іншій.

Емпіричні методи пізнання відіграють більшу роль у науковому дослідженні. Вони не тільки є основою для підкріплення теоретичних передумов, але часто становлять предмет нового відкриття, наукового дослідження.

Теоретичні завдання спрямовані на вивчення й виявлення причин, зв'язків, залежностей, що дозволяють установити поведінку об'єкта, визначити

й вивчити його структуру, характеристики на основі розроблених у науці принципів і методів пізнання. У результаті отриманих знань формулюють закони, розробляють теорії, перевіряють факти й т.д. Теоретичні пізнавальні завдання формулюють таким чином, щоб їх можна було перевірити емпірично.

У рішенні емпіричних й, особливо, теоретичних завдань наукового дослідження важлива роль належить логічному методу пізнання, що дозволяє на основі умовивіду трактувань пояснювати явища й процеси, висувати різні пропозиції й ідеї, установлювати шляхи їх вирішення. Він базується на отриманих фактах і результатах емпіричних досліджень.

Результати наукових досліджень оцінюють тим вище, чим вище науковість зроблених висновків й узагальнень, чим достовірніше вони й ефективніше. Вони повинні створювати основу для нових наукових розробок.

Найважливішою ознакою наукового знання є загальність. Ще К. Маркс показав, що наука є суспільною по своєму походженню, розвитку й використанню. Система наукових знань належить усім.

Найважливіші вимоги до наукових знань - перевіряємість і відтворюваність.

Наукові знання повинні бути стійкими. Швидке їхнє старіння свідчить про недостатню їхню глибину й узагальнення, неточності прийнятих гіпотез і виявлених законів.

 

 

Наукове дослідження повинне бути творчим. Творчість спрямована на створення нових цінностей, раніше невідомих. Творчість характерно й для наукової праці, тому що основними її результатами є нова інформація, нові раніше невідомі факти, явища, відкриття, закони, технічні рішення й т.д.

Одержання нових наукових даних - це об'єктивна потреба суспільства. Саме наукові дослідження є прискорювачем науково-технічного прогресу.

Разом з тим, на розвиток науки великий вплив робить і суб'єктивний фактор, пов'язаний з допитливістю людей (академікові Арцимовичу належить відоме висловлення: «Наука є кращий сучасний спосіб задоволення цікавості окремих  осіб  за  рахунок  держави»).  Протягом  всього  свого  життя  людина прагне пізнати навколишній світ, особливо те, чого він не знав, не вмів раніше. Особливе емоційне задоволення він одержує, якщо їм уперше добуті нові, раніше невідомі знання.

Відзначені об'єктивні й суб'єктивні фактори зумовили розвиток науки й техніки. До недавніх пор вважалося, що управляти науковою творчістю практично не можна. Відомо, що творчість - це завжди ризик, тому в науковій праці можна одержати й негативний результат. У фундаментальних роботах ризик більше, у ряді випадків імовірність успіху не перевищує й 10%; у прикладних роботах ризик менше, імовірність успіху досягає 90%. Дослідження останнього   часу   показали,   що,   виявляється,   можна   управляти   науковою працею, якщо враховувати особливості наукової діяльності людей, при цьому можна збільшувати ймовірність одержання позитивного результату.

Про які ж особливості наукової діяльності мова йде? Досліджувані об'єкти в науковій праці розглядаються в процесі їхнього діалектичного розвитку. Досліджуваний об'єкт розглядається у взаємному зв'язку й взаємозумовленості, оскільки явища природи, а також технічні системи самі по собі не існують. Системний підхід до вивчення об'єктів дослідження - характерна   риса   сучасної   науки.   У   цьому   випадку   об'єкт   дослідження вивчається не ізольовано, а як складне ціле, виявляються не тільки будова й властивості об'єктів, але й зв'язку його частин, підсистем, їхньої функції, установлюється його взаємозв'язок з навколишнім середовищем, тобто об'єкт дослідження розглядається як частина більш загальної системи.

Результати наукової діяльності характеризуються новизною, оригінальністю й унікальністю. Вони ні при яких умовах не можуть бути масовими. Повторення в науковій праці можливо лише при необхідності підвищення надійності  результатів  дослідження.  У зв'язку  із цим  науковець

повинен  мислити  оригінально,  нестандартно.  Але  люди  звикають  до стереотипів, до сформованих подань, що є серйозною перешкодою для одержання нових наукових результатів.

У цей час запропонований ряд методів, що сприяють подоланню психологічного бар'єра й стимулюють появу нових ідей – «генерування ідей». Це, наприклад, метод «колективного мозку» або «мозкового штурму». Допустимо, на якомусь етапі виникло складне завдання, що не під силу одній людині.