Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика)

 створення методично обґрунтованої системи регулювання трудових ресурсів у період переходу економіки України до ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є процес формування і забезпечення зайнятості населення України.

Предметом дослідження є механізм формування стратегії зайнятості, регулювання трудових відносин, соціального захисту населення.

Методи дослідження. У дисертації застосовувалися наступні методи й підходи:

- загальної теорії систем, системно-структурного аналізу, математичного моделювання – для дослідження і моделювання механізму формування зайнятості, регулювання трудових відносин, соціального захисту населення;

- методи оптимізації – для оптимізації економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців (підприємців), зв'язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці;

- експертних оцінок, економіко-математичні та економіко-статистичні – для оцінки, обробки, а також представлення результатів досліджень.

Інформаційною базою досліджень є законодавчі й нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні дані центрів зайнятості, звітно-статистичні дані підприємств відносно ефективності використання персоналу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні підходів до формування теоретичних передумов і обґрунтуванню концептуальних і методологічних основ організації, функціонування і управління ринком праці, а також у розробці технологічних систем регулювання зайнятості населення, як важливої частини стабілізації національної економіки України.

Вперше:

- обґрунтована з позицій теорії систем концепція технологічної системи формування елементів ринку праці, її організаційна структура і функції, заходи щодо удосконалення адаптивності, стратегія оптимізації, що базуються на інвестиційній, економічній і соціальній складових;

- виявлено якісні зміни стану системи ринку праці як такого, показана необхідність комплексних і цілеспрямованих змін його складових для підвищення ефективності функціонування при зміні зовнішніх умов;

- визначено напрямки підвищення регульованості ринку праці на основі обґрунтування систем факторів, що роблять найбільший вплив на зайнятість на рівні країни, регіонів, галузей;

- запропонована і реалізована інноваційна стратегія оптимізації розподілу незайнятого і частково зайнятого населення, що з'єднує математичні методи, соціально-економічні й організаційні інновації. Її застосування дозволяє прогнозувати тенденції зайнятості і цілеспрямовано змінювати цільові функції й обмеження, досягаючи за допомогою ряду ітерацій рівня оптимальності, перевищення показників окремо узятих економічних і соціально-політичних складових через реалізацію ефекту синергізму в рамках системи великого міста.

Удосконалено:

- методи моделювання систем формування зайнятості шляхом адаптації сучасних прийомів загальної теорії систем і графоаналітичних методів до особливостей ринку праці, конкретизації параметрів, обмежень і функціональних залежностей його регулювання;

- методи і прийоми комплексної оцінки системи регулювання зайнятості. У порівнянні з відомими методами досягнуто великого ступеню інтеграції з моделлю системи формування елементів ринку праці, що дозволяє зробити оцінку оптимізаційних завдань.

Дістало подальшого розвитку:

- система критеріїв, що відображають сучасні світові тенденції зниження безробіття і полягають у тому, що тільки спільність дій служби зайнятості з органами виконавчої влади, керівниками установ і організацій, профспілок може привести до підвищення результативності заходів, спрямованих на сприяння зайнятості населення України;

- прийоми оцінки і формування політики зайнятості в частині удосконалення методів роботи служби зайнятості України і проведення вибіркових соціальних досліджень стану ринку праці, як на рівні регіону, так і на окремих підприємствах;

- методичний інструментарій системи комплектування центрів зайнятості фахівцями з профорієнтації, психології, юриспруденції, що дозволяє досягти максимальної ефективності функціонування служб зайнятості.

Практична значність отриманих результатів роботи полягає в тому, в комплексному удосконаленні системи формування зайнятості в Україні за рахунок: підвищення ефективності діяльності служб зайнятості за рахунок зміни підходів до працевлаштування безробітних; зменшення плинності у працевлаштуванні як основи прихованого безробіття; зменшення матеріальних витрат на видачу допомоги з безробіття у зв'язку зі зменшенням кількості безробітних і термінів працевлаштування; розширення сфери державної підтримки звільненим громадянам та ін.

Отримані висновки і узагальнення можуть бути використані у подальшому вивченні становлення і розвитку суспільства, суспільних відносин, у дослідженні теоретичних та методологічних проблем державотворення та розвитку суспільних інститутів регулювання зайнятості. Розроблені методичні підходи та індикатори регулювання зайнятості будуть корисними у практичній діяльності органів виконавчої влади. Теоретичні розробки та методичні підходи будуть корисними у навчальному процесі під час викладання спеціалізованих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій автором особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації по удосконаленню системи формування зайнятості по Україні. Основні ідеї і розробки дослідження опубліковані без співавторів і відображають його погляди на проблему стратегії регулювання зайнятості населення України.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано тільки ті ідеї та положення, які отримані автором особисто, що відзначено в списку опублікованих праць. У роботах, написаних у співавторстві, особистий внесок автора зазначено у списку опублікованих праць (поз. 29, 36 – 37) ;

Апробація результатів дисертації. Основні науково-теоретичні й практичні положення дисертаційного дослідження доповідались на наукових та науково-практичних конференціях, нарадах і семінарах з проблем соціального та економічного розвитку регіонів, міст України, при розробці проектів і нормативних документів.

Матеріали дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на 15 науково-практичних і міжнародних конференціях, серед яких: ХІ міжнародний науково-технічний семінар 12-17 вересня 2001 р. у м. Харкові – НТУ “ХПІ”, міжнародна науково-технічна конференція МікроСFL  2001 р., міжнародна науково-практична конференція “Устойчивое развитие городов” 27. 02-2. 03. 2002. ХДАМГ, ІІІ-а международная научно-практическая конференция в НТУ