Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика)

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження в достатній мірі викладені у 38 наукових працях, серед яких – особисто автору, належить 55, 5 друк. арк. У тому числі: 1 монографія (32 друк. арк.), 3 навчально-методичних посібника (12, 25 друк. арк., один з яких – без співавторів), 28 статей у наукових фахових виданнях, 6 тез доповідей та виступів на конференціях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів та висновків, викладених на 496 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 74 таблиці, 64 рисунків. Список використаних джерел містить 384 найменувань.

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічний підхід до оцінки зайнятості населення і формування стратегії її регулювання» уточнено сутність і поняття зайнятість населення. Визначено методологічні підходи до формування стратегії регулювання зайнятості населення і ринку праці який відіграє значну роль у структурі ринкових відносин і є важливою складовою формування системи зайнятості населення, залучення до трудової діяльності, задоволення потреб у праці, забезпечення робочими місцями.

Дослідження структури національного ринку праці дало змогу встановити, що зайнятість населення може набувати різних форм за ознаками: реєстрації; відповідності до тривалості робочого періоду; наявності організації робочого процесу. Значний вплив на ринок праці має нестандартна зайнятість, що умовах перехідної економіки істотним чином впливає на розвиток тіньового сектору. Проте, дослідження динаміки зростання розвитку тіньової економіки в промислово розвинутих країнах свідчить про постійне зростання тіньового сектора економіки.

Узагальнення теоретичних й методологічних аспектів показало, що зайнятість населення є якісним результативним параметром населення країни, що несе відбитки демографічних, економічних і соціальних процесів та природного базису відтворення трудових ресурсів. Оптимальне використання трудових ресурсів в умовах ринкових відносин не може зводитися до досягнення максимальних показників трудовіддачі, або ефективності використання виробничих ресурсів взагалі. Соціально орієнтована економіка передбачає пріоритет людського чинника в системі соціально-економічних відносин. Тому, розуміння економічного і соціального змісту зайнятості населення істотно залежить від характеристики життєвого рівня, відносин розподілу благ, та від того, якою мірою ці характеристики задовольняють потреби населення країни.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що розгляд зайнятості як поєднання працездатної частини населення з матеріальними умовами виробництва в реальному житті, чітко окреслює її соціально-економічну форму. Саме на основі зайнятості населення виникає специфічний закон народонаселення, що відбиває рух усього населення в поєднанні активної і пасивної складових частин, у єдності економічних і демографічних процесів. Початковим пунктом в дослідженні зайнятості є поєднання механізму руху населення і чинників виробництва.

Формування структури зайнятості відбувається у всіх фазах суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання. Найважливішим методичним принципом формування економічної політики держави у сфері використання живої праці є вироблення таких механізмів регулювання зайнятості, які забезпечили б ефективне формування трудових ресурсів. Аналіз зайнятості різних країн світу свідчить про зменшення безробіття у промислово розвинутих країнах і значне зростання його у країнах СНД та країнах, які розвиваються.

Результати теоретичних досліджень стали підґрунтям для визначення того, що вагомим чинником структурних зрушень у зайнятості, який є причиною безробіття, є циклічний характер виробництва, причому роль цього чинника зростатиме в міру інтеграції України в світове господарство. Циклічність в розвитку виробництва є каталізатором структурної перебудови, що, в свою чергу, на певному етапі уповільнює економічний розвиток, а по його завершенні дає поштовх до швидкого зростання.

У другому розділі «Дослідження демографічного стану в Україні і його взаємозв’язок з проблемою зайнятості населення» розглядається демографічна ситуація, міграційні процеси, тенденції зміни чисельності міського і сільського населення, проблеми зайнятості й безробіття у масштабі всієї України і Харківської області, а також аналізується стан зайнятості населення в підприємництві.

Статистичні дані свідчать про те, що ринок праці в Україні не має загрозливих кризових ознак. Проте реальний показник безробіття в нашій країні значно вищий від офіційно встановленого. Безробіття виступає блокатором економіки і треба шукати дійові заходи щодо його нейтралізації.

У результаті досліджень встановлено, що перехід України до нових соціально-економічних відносин супроводжується фундаментальними зрушеннями у використанні трудових ресурсів, розподілом їх по сферах праці, скороченням чисельності найманих працюючих і зростанням обсягів безробіття.

Дослідження свідчить про те, що диспропорції, які виникають в соціально-економічному розвитку господарського комплексу регіону, призводять до коливань демографічних показників, які характеризують якісні зміни в динаміці загальної кількості населення, природному, механічному і соціальному рухові населення. Так, при розгляді ретроспективної динаміки механічного руху населення можна виділити періоди різної активності міграційних процесів. Тяжіння міграційних потоків до міста пов'язано з надлишком робочих місць і обмеженістю наявних трудових ресурсів міста. За умови збільшення кількості робочих місць в господарському комплексі міста, внаслідок їх створення на новозбудованих підприємствах або шляхом розширення (розвитку) існуючих, зросли масштаби маятникової міграції. Періоди максимальної активності міграційних процесів змінювалися періодами відносної стабільності. У даний час припинився процес зростання кількості робочих