Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика)

 

 , (1)

 

де х – вектор – фазові змінні моделі;

u – вектор – функція керуючих впливів;

  – вектори параметрів моделі.

Ці рівні фазові координати системи х характеризують стан системи в даний момент у зміні t0, темпи описують зміни, що складається за деякий проміжок часу (t).

Моделювання дозволило виявити загальні тенденції стану і розвитку формування і розподілу ринку праці, що дало можливість визначити фактори й умови припливу у місто працездатного населення (табл. 2).

Таблиця 2

Фактори й умови, що впливають на приплив у місто не повністю зайнятих

Автором проаналізовані особливості розвитку галузей міського господарства в Україні і їхній вплив на параметри міського ринку праці, на підставі чого запропонована імітаційна модель із заданим заздалегідь механізмом керування, на підставі якої можна одержати оцінки впливу “політик” поводження системи (міста), розглядати основні закономірності її функціонування, критичні шляхи розвитку.

У четвертому розділі “Удосконалення організаційно-економічного механізму планування рівня зайнятості міського населення” розглянуті теоретичні передумови формування зайнятості населення України. Проведено дослідження нормативних потреб у робочій силі, а також показників рівня зайнятості населення, критеріїв їхньої оптимальності. Проаналізовані й узагальнені критерії, засновані на функціях переваги, критерії, що формують показник зайнятості. Розглянуто можливості застосування нормативних розрахунків споживання ресурсів ринку праці в плануванні рівня зайнятості.

Для дослідження рівня зайнятості міського населення використані такі показники: сукупний суспільний продукт, національний доход, показник кінцевого продукту, показник загального обсягу споживання матеріальних благ і послуг. Найбільш придатним для характеристики рівня життя глобальним показником є фонд споживання національного доходу. Показник загального обсягу споживання матеріальних благ і послуг є найбільш узагальнюючим показником споживання населення. Він краще, ніж інші показники, підходить для використання як критерій оптимальності перспективного національного господарського плану.

Загальний недолік глобальних показників як вимірників життєвого рівня пов'язаний з тим, що зміна цих показників і величина їх складових залежать від рівня і співвідношення цін.

Критерієм вибору показника для дослідження зайнятості населення прийнята “цільова функція споживання”, суть якої полягає в наступному. Якщо Д – доход і ∑Pi xi = Д (у локальних розрахунках може бути поставлене обмеження ∑Pi xi ≤ Д – частина загального доходу Д), де рi, – ціни на i-й товар, то цільову функцію зайнятості можна представити у вигляді

 

 , (2)

 

При цьому приймається так званий “постулат оптимального поводження”, відповідно до якого сам споживач при заданих прибутку, цінах, статево-віковому складі сімей і т. д. об'єктивно приходить до максимуму U (xi). Можна сказати, що максимізація цієї функції тут виступає як спосіб упорядкування переваги в системі зайнятості, тобто споживача.

Для побудови цієї функції доцільно скористатися її розкладанням у ряд Тейлора, ґрунтуючись на структурі зайнятості базисного року й обмежуючи членами першого і другого порядку, тобто

 

 , (3)

 

де   – відхилення очікуваного обсягу зайнятості k-го виду безробітних від базисного

 

 (4)

 

Таким чином, функція зайнятості U (x) виражає поводження всієї маси претендентів на зайнятість і будується на обліку не одного, а одразу усіх чинників, що впливають на їх поводження.

Ґрунтуючись на викладених положеннях, на основі системного аналізу проблеми оцінки регіональних рівнів розвитку ринків праці, розглянемо принципово нову ієрархічну структуру ринку праці. На рис. 4 враховані дестимулятори і стимулятори розвитку регіональних ринків праці. Ця ієрархія, на думку фахівців, не є догмою, вона може постійно змінюватися, доповнюватися новими показниками, що на даний момент є найбільш актуальними.

Для дослідження розвитку ринку праці був використаний метод аналізу ієрархії. Головна ідея цього методу полягає в обробці експертної інформації, яка одержують при попарному порівнянні виділених факторів нижнього рівня і визначенні найбільших, що впливають на загальну мету вищого рівня. Експертні дані порівнюють і обробляють за допомогою квадратних матриць, приєднують до опитуваної анкети.

Відповіді респондентів свідчать, що чинниками, які найбільшою мірою визначають розвиненість ринку праці у певному регіоні, є: економічний розвиток (37, 38%) і рівень життя і розвиток соціальної сфери регіону (35, 5%). У найменшій мірі рівень розвиненості ринку праці визначається діловитістю служби зайнятості (8, 97%) і забезпеченням людськими ресурсами (17, 99%).

Після визначення пріоритетності кожного чинника маємо збалансований за важливістю факторів і їхніх критеріїв питомий внесок кожної зі структурних компонент другого рівня у вирішення проблеми, що є ваговими коефіцієнтами для оцінки регіональної розвиненості ринку праці.

Таким чином, виявлення доцільності рішення щодо регулювання зайнятості повинне здійснюватися на підставі певних критеріїв – мірила оцінки продуктивності людської діяльності. При цьому можливі два альтернативних рішення: досягнення мети неможливе або недоцільне, тоді виникає потреба стримати механізм виконання розроблених програм.

У п'ятому розділі “Концептуальні основи розподілу незайнятого населення” вивчена проблема моделювання розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців. Розглянуті різні варіанти побудови статистичного розподілу незайнятого населення, у тому числі залежно від рівня оплати праці, кваліфікації робочої сили, регіональних і галузевих особливостей формування ринку праці. Визначені найбільш адекватні досліджуваній проблемі методи статистичного розподілу, обґрунтовані їхня ефективність і вірогідність у процесі моделювання елементів ринку праці і