Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика)

2. Особливістю сучасного етапу зайнятості в Україні є вивільнення робочої сили, а також зростання недозайнятості при порівняно низькому рівні безробіття. Виявлено, що в Україні в даний час не відбувається розмежування безробітних за видами, а досліджується проблема безробіття в загальному як негативного економічного і соціального явища.

3. Поняття «ринок праці» – порівняно нове в українській ринковій теорії. У промислово розвинутих країнах ринок праці став найважливішою ланкою національної світової ринкової цивілізації, на ньому формуються трудові ресурси творчого типу, що здійснюють повсякденну еволюцію суспільства. На ринку праці діє закон попиту та пропозиції на робочу силу, що впливає на заробітну плату.

4. Функціонально-організаційна структура ринку праці має містити у собі наступні інструменти державної політики в сфері зайнятості і безробіття: систему підготовки кадрів; систему наймання; контрактну систему; фонд підтримки безробітних; систему перепідготовки і перекваліфікації; біржі праці; правове регулювання зайнятості.

5. Ринок праці пройшов ряд етапів у своєму розвитку в закордонних країнах. У процесі цього був виділений ряд моделей, що регулюють положення на ринку праці, які доцільно здійснювати в нашій країні. Основним вважався «класичний» підхід до визначення ринку праці, яка послідовно змінила кейнсіанська модель зайнятості, монетаристська теорія, а потім теорія раціональних очікувань.

6. Для прогнозування перспективної зайнятості в регіоні необхідно провести оптимізацію загального зрушення шляхом варіювання показників зайнятості галузі регіону з урахуванням обмежень, сформованих за допомогою методів економічного аналізу галузевих структур, регіонального аналізу природних і людських ресурсів, соціального аналізу потреб жителів регіону й обраних регіональною владою загальних стратегій розвитку регіону.

7. Щоб розробити найбільш ефективну для України модель ринку праці, необхідно змінити якісний склад трудових ресурсів України. Аналіз вітчизняного і світового досвіду показав, що сучасний стан технології формування зайнятості в Україні не відповідає світовому рівню за основними соціальними, економічними і організаційними параметрами, а також за передовими технологіями скорочення безробіття в загальній системі зайнятості. Недостатніми є: кількість наукових розробок, адекватність моделей, їхня відповідність економічної ситуації, здатність теоретично забезпечити перехід до світових показників якості системи формування зайнятості, й оцінити соціальні й економічні наслідки інновацій у сфері зайнятості.

8. Запропонована й обґрунтована з позицій загальної теорії систем концепція системи з формування зайнятості як цілісної, відкритої, організованої, адаптивної структури дозволила точно визначити рівень автономності системи зайнятості, її організаційну структуру і функції, заходи щодо удосконалення адаптивності, стратегію оптимізації. Ці фактори визначають її парадигматичну несумісність з відомою доктриною планово-розподільної економіки як на рівні цілей і області функціонування системи, так і основних її якостей і апарата моделювання.

9. Аналіз якісних змін процесу формування зайнятості при різних зовнішніх впливах показав необхідність комплексної й цілеспрямованої зміни складових системи для підвищення адаптивності й ефективності її функціонування при зміні зовнішніх умов. Кінцева мета таких змін – досягнення стану, коли система зайнятості реагує на зовнішні впливи в межах саморегуляції, тобто зміною функції, а не організаційних структур (поліморфізм функції при ізоморфізмі структури). У порівнянні з відомими в світовій практиці стратегіями структурної оптимізації процесу формування зайнятості досягається необхідний баланс між ефективністю й адаптивністю системи. Вірогідність цього результату, крім теоретичного обґрунтування на основі системно-структурного аналізу, підтверджується порівнянням зі складними енергетичними системами.

10. Застосування запропонованої інноваційної стратегії оптимізації дозволяє прогнозувати напрямок інновацій у сфері зайнятості й цілеспрямовано змінювати цільові функції й обмеження, досягаючи за допомогою ряду операцій рівня оптимальності, що перевищує показники окремо взятих математичних чи соціально-політичних, економічних і організаційних складових. Сполучення математичних, соціально-політичних, економічних і організаційних компонентів у рамках єдиної стратегії зайнятості визначає її відмінність від відомих. Ефективність застосування інноваційної оптимізації підтверджена в ході виробничих експериментів у ряді центрів зайнятості України і виявляється в досягнутому скороченні безробіття.

11. Розроблена графоаналітична модель системи формування зайнятості населення України, забезпечує відповідність її організаційної структури і функцій зовнішнім умовам і вимогам. Таке ув'язування забезпечує адаптивність і ефективність функціонування системи. Вірогідність моделі підтверджується виробничими експериментами і результатами експертного оцінювання.

12. Найбільш вагомими напрямками удосконалення комплексу мотивації трудової діяльності є: підвищення оплати праці, вибір оптимального співвідношення показників праці і її оплати, критерієм якого є рівень задоволення матеріальних і духовних потреб населення; створення умов і стимулювання підвищення кваліфікації кожного працівника, створення можливостей для творчого розвитку, прояву ділових якостей; створення ефективного механізму реалізації прав трудящих на володіння (співволодіння) засобами виробництва; моральне стимулювання трудової активності. Для реалізації викладених напрямків необхідно вжити ряд заходів, серед яких на перше місце слід поставити реформу системи оплати праці, оскільки вона є основним джерелом життєзабезпечення громадян. Саме рівень заробітної плати є головним чинником, що впливає на трудову активність населення. Заробітна плата мусить стати гарантом соціального захисту; її рівень повинен відповідати ціні робочої сили й орієнтуватися на реальні потреби благ і послуг, необхідних для життя. Як елемент забезпечення потреб людини заробітна плата не повинна стримуватися штучно. Її мінімальний рівень повинен забезпечувати задоволення найбільш необхідних фізіологічних і духовних потреб.

13. Регіональним соціологічним службам доцільно проводити регулярні опитування населення щодо задоволення трудовою діяльністю на підприємствах різних форм власності, умовами оплати й організації праці. До формування механізму мотивації трудової діяльності на