Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Особливості американського варіанту англійської мови

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

фактичного матеріалу. Проте цінність зібраних їм фактів значною мірою знижує їх явно тенденційний добір, підлеглий раніше поставленої їм мети – довести існування окремішньої американської мови. До того ж інтеграція мовних фактів у книзі Менкена часом представляється вкрай сумнівною (наприклад, віднесення до специфічних рис американської англійської такі форми, як «wont», «aint», подвійне заперечення та інші.) Власне всі докази Менкена на користь визнання Американської англійської як самостійної мови зводяться до того, що в цих двох варіантах англійської відсутня повна тотожність.

Аналогічного підходи до цієї проблеми дотримується і Дж. Ф. Крэпп, чия докладна монографія «Англійська мова в Америці» [Krapp, 1960] присвячена дослідженню характерних ознак американського варіанта англійської мови та їх походженню. Двухтомна монографія Дж. Ф. Крэппа стала серйозною працею, присвяченою дослідженню характерних ознак американського варіанта та їх походження. Надзвичайно цікаві розділи книжки, присвячені дослідженню американської вимови на історичній основі. Крэпп одним з перших встановив і документально обгрунтував історичний зв'язок між сучасною американською вимовою та староанглійською мовою. [6, с. 156].
Специфікою мовної ситуації періоду становлення англомовної спільності у Північній Америці XVII-XVIII ст. було те, що до того часу у самої Англії вже сформувався загальнонаціональний літературний стандарт, виконувавший функції діалектної комунікативної системи. Важливим чинником, що сприяв розширенню соціальної бази літературної англійської мови в Америці, був високий престиж освіти і певний консерватизм американської системи освіти, що довго орієнтувався на британські норми. На думку А. Д. Швейцера, є підстави припускати, що ступінь варіативності літературної мови у рівні його структури пов'язані з моделлю її формування. Як приклад автор називає історію формування літературного варіанту англійської мови в Англії й США. У Великобританії формування національного літературного стандарту відбувалося навколо єдиного центру − Лондона, мова якого надала визначальний вплив до процесів становлення і стабілізації загальнонаціональної мовної норми.
Таку модель літературної норми А. Д. Швейцер називає моноцентричной. Інша залежить від Північної Америки, де, як зазначалося вище, еталоном літературної норми продовжувла залишатися мова Лондона, тобто діяла екстрацентрична модель. Потім на цю модель наклалася інша в час формування в колоніальній Америці таких центрів як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Річмонд, де інтенсивно йшло формування літературної норми. Цю модель автор визначає як поліцентричну [8, с. 64].
Цей поліцентризм американського варіанта по-різному проявлявся в різних рівнях мовної структури. Факт, що стандарт американського варіанту англійської мови формувався під впливом складних та суперечливих чинників за умов високої географічної й соціальної мобільності населення, орієнтуючись на норму британського варіанта, і регіональні норми колоніальних центрів, наклав певні умови на статус та структуру мови. Її відмітними рисами є невизначеність та розмитість меж упорядкування і значна варіативність її структури.
В одному з своїх ранніх праць «Dissertations on the English language» американський лінгвіст Вебстер висловив думку про необхідність докладного вивчення «американізмів» і перебудови всієї системи викладання англійської мови в американських школах. Найцікавішим, безсумнівно, є лексикографічна діяльність Вебстера, вінцем якого було опублікування в 1828 року його відомого словника «American Dictionary of the English language». Однак в Америці далеко не усі вчені позитивно зустріли висловлювання Вебстера про «рівноправність» американського варіанта англійської [15, с. 155].
Американський лінгвіст Джон Пікерінс закликав своїх співвітчизників покласти край «псуванням» англійської мови в Америці (то він іменував будь-які відхилення від британського літературного зразка) й відновити її чистоту. Але, попри протидії пуристів, які ігнорували нові історичні факти живого народного мовлення, рух за перегляд літературних норм і вироблення відповідного американського зразка завоювало нових прибічників. Особлива заслуга в цьому плані належить Вашингтону Ірвингу, Фенимору Куперу, Уолту Уітмену, Марку Твену, О. Генрі та Джеку Лондону – частина з видатних американських письменників цього періоду були гарячими сторонниками глибокого вивчення скарбниці народного мовлення і переконаними противниками пуристів, рівнявших будь-які американізми до варваризмів.
Проте, поруч із процесом відокремлення обох варіантів англійської, слід зазначити що у ХІХ столітті намічається відома тенденція до зближення обох варіантів. Ця тенденція, отримавши сильний розвиток в XX столітті, поки що проявилась лише в незначній мірі і зводилась, переважно, до проникнення окремих американізмів в мову англійців. Наприклад, назви флори і фауни, політичних термінів. Усе це наводить незалежних вчених на те, що американський варіант англійської більш архаїчний, ніж британський варіант. Найяскравіше втілення ця крапка зору отримала у англійського лінгвіста Хоруіла, який вважав, що з лінгвістичного погляду американський народ є предком англійців. Термін «американізм» вперше введений в ужиток Джоном Уізерспуном, ректором Прінстонського Університету і політичним діячем в одній із статей, написаних ним в 1781 року. У ролі прикладів американізмів Уізерспун, зокрема, наводить вживання «either» у разі, якщо загальна кількість предметів більше двох [10, с. 259].
Слід підкреслити, що на той час відхилення від британського зразка, носили переважно діалектний характер. Америка ще не мала своєї національної літератури, ще не утвердився американський варіант літературного варіанту англійської. Американських школярів навчали по граматикам, складеним в Англії, а єдиним більш-менш надійним лексикографічним посібником був словник З. Джонсона. Більшість американізмів прирівнювалися до помилок і варваризмів. Притому цю думку поділяли як і англійці, так і видатні діячі Америки, як Бенджамін Франклін, ратовавший збереження «чистоти» англійської мови та боровшийся проти «засмічення» його американізмами.
Ведучи мову про зіставленні американського і
Фото Капча