Паблік Рилейшнз

3. Об'єкти, для яких коливання іміджу не є вирішальним чинником їхнього успіху.

В основному це дрібні торгові організації. Їхній успіх на ринку залежить у більшому ступені від якості пропонованої продукції.

Чисельність об'єктів даної категорії значно зменшується з розвитком культури ринку.

У залежності від категорії об'єкта набір прийомів по формуванню іміджу може мінятися. Якщо для об'єктів третьої категорії досить намагатися не допускати навмисного чи випадкового зниження іміджу, в іншому покладаючись на вдалий стихійний розвиток образа; то для першої і другої категорій необхідно продумувати кожен крок іміджевої кампанії.

Різниця в складності задач визначає розходження в методах іміджмейкінга і каналах впливу на аудиторію. Основними каналами впливу (передачі інформації) можна назвати усне повідомлення, наочну агітацію, періодичні друковані видання, радіо і телебачення. Набір каналів для всіх категорій об'єктів залишається незмінним і їхнім вибором визначається доцільністю і запитами замовника. Методи, на відміну від каналів для кожної категорії свої.

Психологічні аспекти створення іміджа.

Знання основ психології сприяє правильним і ефективним діям для створення іміджу на всіх етапах цього процесу, від появи ідеї до її втілення.

Психологи можуть надати діючу допомогу команді іміджмейкірів у рішенні важливих задач шляхом:

– залучення й утримання уваги аудиторії;

– формування установки на довіру (недовіра) з боку аудиторії;

– використання психологічних особливостей окремих соціальних груп;

– використання загальних особливостей сприйняття;

використання специфічних навичок комунікації нейролінгвістичного програмування, трансактний аналіз, навіювання (впливу), метод когнітивного дисонансу).

 

 

У більш ранній період нашої історії виводили формулу: “Демократія є народна форма правління, за якої народ є найвищою владою, яку він здійснює або безпосередньо, або через своїх законно обраних представників на вільних виборах і за справедливої виборчої системи”.

Як бачимо із такого визначення, прямого зв’язку між демократією та загальним благополуччям із загальною зайнятістю населення і високим рівнем його життя загалом нема.

Адже наявність вільних виборів ще не є гарантією достойного існування країн і народів. Отже, демократію визначають не лише вільні вибори та народне управління. Є ще багато інших, на перший погляд, не настільки важливих факторів, які у своїй сукупності творять те, що стає “демократичним суспільством”.

Так, дуже важливим елементом демократії є комплекс конституційних та законних норм і процедур, які дозволяють сформувати уряд і не дають йому використовувати свою владу проти народу, який привів його до влади. Проте демократично обраний уряд – це лише один з елементів демократичного суспільства, який складається з великої кількості неурядових інституцій, політичних партій, релігійних громад. Таке різноманіття зветься плюралізмом. Він і передбачає: різні інституції в суспільстві не залежні від уряду не тільки в своєму утворенні, а й в існуванні. У будь-якому сучасному суспільстві можна виділити принаймні три надзвичайно важливих сектори:

державний – органи державної влади та місцевого самоврядування, бюджетні установи та організації, засновані на підставі закону чи в межах повноважень державних органів;

підприємницький – система підприємств, господарських товариств та індивідуальних підприємців, що займаються діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку;

сектор, що дістав назву «третього», оскільки не належить до перших двох і має кілька принципових відмінностей.

Третій / незалежний сектор (цей термін прийшов з англійської мови – third / independent sector) – багаточисельні неприбуткові організації, у тому числі фонди, благодійні організації, творчі спілки та корпорації, які здійснюють програми безповоротного виділення коштів, сфера діяльності яких спрямована на мистецтво, охорону навколишнього середовища, охорону здоров’я, соціальні послуги, захист прав людини, права за мир, громадянські права, освіту.

Цей сектор складається з організацій, які утворюються за власною ініціативою засновників, не залежною від волі органів влади чи посадових осіб і має колективну форму управління. Він близький до підприємницького сектора, хоча тут не займаються отриманням прибутку для його перерозподілу між учасниками організацій. Присутність “третього сектора” та його розвиток у будь-якій державі є показником її демократичності, адже обов'язковим елементом будь-якого суспільства, що хоче вважатись демократичним, є право людини на свободу об'єднання, свободу слова, право знати свої права та обов'язки.

Реалізація цих прав можлива саме через реалізацію права на об'єднання і наявність величезної кількості об'єднань, що існують поза волею уряду і є доброю засторогою тотальної залежності всіх і кожного саме від уряду, правлячої еліти, не дають їм узурпувати владу назавжди чи використовувати її на шкоду власному народові. За умов же тісної співпраці урядових структур з такими неформальними об'єднаннями чи організаціями різко зростає ефективність функціонування всього суспільства і часто навіть мінімізуються державні видатки на вирішення досить великих суспільних проблем. Далі ми спробуємо детальніше розглянути термінологію, що стосується зазначених організацій.

Термін неурядові, або недержавні організації (non-governmental organization) вживають до організацій, діяльність, фінансування і управління діяльністю яких здійснюється приватними особами, а не місцевими органами державного управління. Фактично це є ознакою організацій приватного права, які засновуються на основі вільного волевиявлення громадян, що не залежить від акту чи волі