Пенсійний Фонд України

При цьому, потрібно зазначити, що сьогодні Пенсійний фонд здійснює на 42 млрд. грн. виплат, які мають забезпечуватися з державного бюджету або з інших фінансових джерел, але ніяк не з Пенсійного фонду. Це доплати до прожиткового мінімуму, виплата пенсій за вислугу років та інші.

Але це ще не все. Якщо раніше працівники сплачували 15% податку з доходів фізичних осіб і 3, 6% єдиний соціальний внесок, то з 1 січня 2016 року зазначені утримання були об’єднані в податок і сплачуються ці кошти вже до бюджетів держави. Таким чином, припинивши сплату єдиного внеску працівниками з 1 січня 2016 року держава забрала з Пенсійного фонду до бюджету ще біля 20 млрд. грн.

Ще потрібно нагадати, що перед Пенсійним фондом заборгували роботодавці біля 17 млрд. грн. зі сплати страхових внесків і з відшкодування витрат на виплату пенсій на пільгових умовах, наукових пенсій тощо.

Якби не було зменшено вдвічі розмір єдиного внеску, у Пенсійного фонду були б кошти для того, щоб поступово розпочати проведення осучаснення розмірів пенсій з урахуванням інфляції та зростання середньої заробітної плати в країні.

Зменшенням єдиного внеску до 22 відсотків держава передала у розпорядження роботодавців у 2016 році 87 млрд. грн. під зобов’язання легалізувати «тіньову», нелегальну зарплату, обсяги якої перевищують 200 млрд. грн. та від яких не надходило 70 млрд. грн. пенсійних внесків. Від такого зниження навантаження на фонд оплати праці давало можливість вивести з тіні щонайменше 100 млрд. грн. і внести 22 млрд. грн. до пенсійного та інших страхових фондів, або підвищити заробітну плату для працівників у середньому на 14 відсотків.

Фінансовий стан Пенсійного фонду свідомо доведено до критичного стану, перекладаючи вину на сам Фонд та пенсійну систему, готуючи виправдання для чергових обмежень прав пенсіонерів. І це в умовах, коли мінімальний розмір пенсії 1247 грн., середній розмір пенсії – 1730, 77 грн., а середній розмір заробітної плати 5187, 3 грн. Але навіть при такому рівні пенсій зупинено індексацію пенсій, не проводиться щорічне підвищення пенсій у зв’язку із зростанням середньої зарплати в країні та високим рівнем інфляції, введено податок і військовий збір на пенсії, запроваджено обмеження пенсій працюючим пенсіонерам.

Багато відомих вчених інших країни вже давно констатували, що нічого кращого в світі за солідарну систему не створено. Накопичувальна пенсійна система не вирішує проблеми в пенсійному забезпеченні, оскільки крім наявних ризиків (про які можна поговорити окремо), ця система, в першу чергу, покращує рівень пенсійного забезпечення лише високооплачуваних працівників.

Як приклад, тривалий час рекламували Чилійську модель реформування пенсійної системи, де з 1981 року відмовились від солідарної системи і запровадили лише накопичувальну систему. В результаті великий відсоток населення виявився поза пенсійною системою (до 50% населення, такі як самозайняті, хто працює час від часу і безробітні, жінки з дітьми не могли забезпечити регулярність внесків до фондів). Нещодавно в Чилі відновили солідарну пенсійну систему.

Світові фінансові кризи 1998, 2009 років, високі темпи інфляції, одномоментна девальвація гривні показали, що у разі запровадження накопичувальної системи в Україні основну частину пенсійних накопичень українців могло бути втрачено двічі. Ще гіршими могли стати для такої системи 2014-2015 роки.

Тому і запроваджуються багаторівневі системи пенсійного забезпечення. В Україні визначено, що солідарна система має залишатися основною, а накопичувальна (обов’язкова чи добровільна) повинна бути лише додатковими до солідарної системи.

Щодо того, чи дасть щось реально накопичувальна система в Україні найближчим часом, то з існуючим рівнем заробітної плати, зайнятості населення, рівнем безробіття, відсутності гарантій збереження накопичених коштів тощо, відповідь для більшості громадян буде зрозуміла.

Проте це не значить, що профспілки категорично проти запровадження накопичувальних систем. Запроваджувати потрібно, але для цього мають бути відповідні умови. Сьогодні ж фактично проводиться політика на знищення солідарної системи (значно знижується розмір єдиного внеску; заморожуються існуючі пенсійні виплати; з підвищенням мінімального розміру пенсії без підвищення інших розмірів пенсій все більше і більше пенсіонерів переходять до категорії тих, які отримують мінімальні пенсії та ін.).

Для ліквідації дефіциту коштів в Пенсійному фонді наводяться такі можливі заходи, як підвищення пенсійного віку, збільшення вдвічі мінімального страхового внеску, збільшення чисельності осіб, які повинні сплачувати єдиний внесок, та інші.

Щодо пенсійного віку, то слід нагадати, що з жовтня 2011 року в Україні поступово підвищується пенсійний вік для жінок до 60 років. Із-за низького рівня середньої тривалості життя у чоловіків, для них пенсійний вік не підвищувався. В Україні середня тривалість життя у пенсійному віці у жінок становить 25 років, у чоловіків – 14, 5 років (в інших країнах така ж середня тривалість життя у чоловіків при пенсійному віці 65 років).

Тому пропозиції щодо підвищення пенсійного віку для чоловіків можна розглядати при збільшенні середньої тривалості життя у пенсійному віці, хоча б до 20-25