План лекції з дисципліни Безпека життєдіяльності

У 1992 р. у Ріо -де -Жанейро проходила конференція ООН, присвячена «Концепції сталого розвитку світового співтовариства». Конференцією було прийнято документ «Порядок денний XXI століття» і зроблені висновки про необхідність глобального партнерства держав, для досягнення стабільного соціального, економічного, екологічного розвитку людства. У цих документах зазначено, що єдиний спосіб забезпечити безпечне майбутнє – це комплексно вирішувати проблеми розвитку економіки, збереження навколишнього середовища та здоров'я людини.

Наша країна заявила про підтримку концепції ООН, про постійний розвиток людства. Одним з ключових завдань державної політики України на найближчу перспективу, яка визначена в посланні Президента до Верховної Ради: «Україна – рух у XXI сторіччя»

Стратегії економічного та політичного розвитку

В Указі президента від 09. 02. 2001г. № 80/2001 «Про заходи щодо підвищення рівнів захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру»;

Програмі діяльності Кабінету Міністрів «Реформи заради благополуччя».

Основним завданням для України є зниження рівня техногенно-екологічних ризиків та захист населення і територій від НС.

Законодавчою базою для реалізації цих завдань є:

- ряд нових законів, які сприяють захисту населення від НС природного і техногенного характеру прийняті Верховною Радою;

- проект Закону «Про концепцію сталого розвитку на Україні».

Зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від НС є для України першорядним завданням, оскільки економіка її десятки років формувалася без урахування об'єктивних потреб та інтересів народу, належної оцінки екологічних можливостей регіонів.

Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя.

 

 

Безпека життєдіяльності як наука виникла на Україні в кінці вісімдесятих років XX століття і зараз знаходиться в стадії свого формування. Її становлення спирається на науково – практичні досягнення в галузі техніки безпеки, охорони праці, охорони навколишнього середовища, пожежного захисту, цивільної оборони, захисту в надзвичайних ситуаціях, профілактичної медицини, біології, ґрунтується на законах і підзаконних актах.

При проведенні теоретичних досліджень з БЖД спираються на ряд аксіом. Як відомо, аксіома – це положення, прийняте без логічного доказу, в силу безпосередньої переконливості. Основним для аксіоми являється людська практика.

До теперішнього часу сформовані наступні аксіоми БЖД:

1. Будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для кожного виду діяльності існують комфортні умови, що сприяють досягненню її максимальної ефективності;

2. Всі види небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії та інформації в навколишньому середовищі не перевищують порогові значення;

3. Джерелами всіх видів небезпек є елементи навколишнього середовища (техносфери) ;

4. Всі види небезпек діють у просторі і в часі;

5. Усі види небезпеки, роблять негативний вплив на людину, природне середовище і елементи техносфери одночасно;

6. Захист від усіх видів небезпек досягається вдосконаленням джерел небезпеки, збільшенням відстані між джерелами небезпеки і об'єктом захисту, застосуванням захисних заходів;

7. Компетентність людей у світі небезпек та способи захисту від них – необхідна умова досягнення безпеки життєдіяльності;

8. Всі види небезпеки погіршують здоров'я людей, призводять до травм, матеріальних втрат і до деградації природного середовища.

Основна аксіома БЖД

Життєдіяльність людини потенційно небезпечна

Аксіома зумовлює, що всі дії людини і всі компоненти середовища проживання, насамперед технічні засоби і технології, крім позитивних властивостей і результатів, мають здатність генерувати травмуючі і шкідливі фактори. При цьому будь-яка нова позитивна дія або результат неминуче супроводжується виникненням нових негативних факторів.

Справедливість аксіоми можна простежити на всіх етапах розвитку системи «людина – машина – середовище проживання». Так, на ранніх стадіях свого розвитку, навіть за відсутності технічних засобів, людина безперервно відчуває вплив негативних факторів природного походження: знижених і підвищених температур повітря, атмосферних опадів, контактів з дикими тваринами, стихійних явищ і т. п. В умовах сучасного світу до природних додались численні фактори техногенного походження: вібрація, шум, підвищена концентрація токсичних речовин у повітрі, водоймах, ґрунті; електромагнітні поля, іонізуючі випромінювання тощо.

Антропогенні небезпеки багато в чому визначаються наявністю відходів, неминуче виникають при будь-якому виді діяльності людини відповідно до закону про непереборності відходів побічних впливів виробництв: «У будь-якому господарському циклі утворюються відходи і побічні ефекти, вони не переборні і можуть бути переведені з однієї фізико – хімічної форми в іншу, або переміщені в просторі». Відходи супроводжують роботу промислово та сільськогосподарського виробництв, засобів транспорту, використання різних видів палива при отриманні енергії, життя тварин і людей і т. п. Вони надходять у навколишнє середовище у вигляді викидів в атмосферу, скидів у водойми, виробничого та побутового сміття, потоків механічної, теплової та електромагнітної енергії тощо. Кількісні та якісні показники відходів, а також регламент поводження з ними, визначають рівні і зони небезпек, що виникають при цьому.

Значним техногенним небезпекам піддається людина при попаданні в зону дії технічних систем: транспортні магістралі; зони випромінювання радіо і телепередавальних систем, промислові зони і т.