План лекції з дисципліни Безпека життєдіяльності

Епіфітотія – масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується численною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності.

Ергономіка – наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному, виробництві.

Ерготична система – система, одним з елементів якої є людина.

Етнос – історично сформоване стійке угрупування людей – плем'я, народність, нація.

Єдина державна система запобігання НС і реагування на них – центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Життєве середовище – частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина, і функціонують системи її життєзабезпечення.

Життєдіяльність – 1) властивість людини не просто діяти в оточуючому її життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому у єдності їх життєвих потреб і можливостей; 2) складний біологічний, процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність.

Життя – одна із форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя – (за К. М. Ситніком) особлива форма руху матерії зі специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів.

Життя – (за Ф. Енгельсом) спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем.

Загальна електротравма (електричний удар) – враження центральної нервової системи або загроза і ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і систем під впливом електричного струму або електричної дуги.

Закон – нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу.

Здібності – психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага).

Здоров'я – «стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» (за визначенням ВООЗ).

Землетрус – сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж, людських жертв.

Зовнішній (непрямий) масаж серця – комплекс заходів, спрямованих на відновлення роботи серця в разі його зупинки.

Зона небезпеки – визначена просторова область, в якій проявляється дія небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце в системі.

Зсув – слизькі зміщення мас гірських порід униз по схилах, які виникають через порушення рівноваги.

Ієрархія – розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.

Ізотопи – різновиди атомів одного і того самого елементу, які мають однакові заряди ядер, але різні масові числа.

Імунізація – створення штучного імунітету – активного (при введенні вакцини) або пасивного (при введенні сироваток).

Імунітет – 1) неприйнятність організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють до організму із зовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; 2) стан стійкості організму людини до дії патогенних мікробів.

Імунодепресанти – лікарські препарати, які прилічують імунні реакції організму.

Інкубаційний період – період між часом входження мікробу в організм і часом прояву перших ознак хвороби.

Інстинктивна поведінка-дії, вчинки, які успадковуються людиною у ході еволюції людства. Інтелект (розум, розуміння) – розумові здібності людини; здатність людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти.

Інтуїція – спроможність розуміння істини шляхом прямого їх розуміння без обґрунтування за допомогою доказів.

Інфразвук – звук частотою до 16 Гц.

Інфрачервоне випромінювання (14) – частина електромагнітного спектру з довжиною хвилі 700 нм – 1000 мкм. енергія якого при поглинанні у речовині викликає тепловий ефект.

Іонізуюча спроможність випромінювання – питома іонізація, тобто число пар іонів, що утворюються часткою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху.

Іонізуюче випромінювання – будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Ірраціональне – те, що знаходиться за межами розуму, не пов'язане з раціональним мисленням або суперечне йому.

Ймовірність небезпеки – відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу.

Канцерогенні речовини, канцерогени – речовини, ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо, що викликають, як правило, злоякісні новоутворення – пухлини.

Катастрофа – великомасштабна аварія, яка спричиняє важкі наслідки для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Кваліфікаційна картка надзвичайної ситуації – документ, за допомогою якого аварійна подія,