+3 8(066) 185-39-18
fпородами сила тяжіння зростає і навпаки, що зумовлює виділенню її аномалій. Як правило, на континентах аномалії позитивні, а на океанах – негативні.
Вздовж берегової лінії океан – суходіл аномалії гравітаційного поля близькі до нуля. Земне тяжіння є основною складовою яка визначає фігуру і будову Землі, наявність і потужність земної атмосфери, висоту гір і глибину западин, швидкість руху води і повітря, переміщення пухких порід на схилах, характер розвитку органічного світу тощо.
Постійний вплив гравітаційного поля Землі позначається на комплексі ерозійних процесів, що проявляються на різних ділянках географічної оболонки і приносять значні економічні збитки людському суспільству.
Під дією сил тяжіння відбувається нищівне фізичне руйнування гірських масивів і переміщення речовин з нівелюванням рельєфу.
Величина сили тяжіння у якійсь мірі визначає випадання атмосферних опадів, рух льодовикових покривів, а разом з силою Коріоліса зумовлює ерозійні процеси поверхневих водотоків та абразивні процеси.
Участь і важлива роль гравітаційного фактору у прояві і в некерованій дії ендогенно-екзогенних процесів є об’єктивною і не залежить від стану людського суспільства, яка у якійсь мірі може скеровувати проходження того чи іншого процесу.
Одним з важливих напрямків формування й існування гравітаційного поля Землі є взаємодія нашої планети з Місяцем, що викликає припливно-відпливні явища, з якими людство повинно рахуватися, оскільки протягом доби у кожному місці Землі відмічається по 2 припливи та відпливи, кожен з яких триває приблизно 6 годин.
Магнітне поле
Магнітне поле Землі сучасна наука розглядає як форму матерії, яка діє на заряджену частину з силою, що залежить від добутку заряду на швидкість всередині нашої планети.
Для визначення фізичної суті магнітного поля та його впливу на людство, необхідно пояснити значення деяких термінів.
Формування магнітного поля пов’язане з рухами, що виникають у середовищі зовнішнього ядра планети при її швидкому обертанні, яке зумовлює виникнення електричних зарядів. Джерелами магнітного поля є електрони, протони і нейтрони, що формують магнітний диполь, тобто вісь з протилежними магнітними полюсами. Умовна вісь на 11,50 відхиляється від осі обертання Землі, а точки перетину осі диполя з географічною оболонкою назовні геомагнітними полюсами. Кут, що утворюється між магнітним і геофізичним меридіанами називається магнітним схиленням.
Рис. 3.1. Меридіональний переріз магнітосфери Землі, побудований за даними супутникових вимірів (за К.Куліковим та М. Сидоренковим)
1 – плазменний шар – “хвіст” магнітосфери; 2 – полярна щілина; 3 – радіаційний пояс; 4 – плазмосфера; 5 –
плазменна мантія; 6 – магніто пауза; 7- фронт ударної хвилі; 8 – сонячний вітер
Магнітне схилення може бути східним (додатнім), або західним (від’ємним).
Сила, з якою магнітна стрілка у даному пункті утримується у даному положенні, називається магнітною напругою. Величина цієї сили зростає із збільшенням географічної широти місцевості. В екваторіальному поясі вона найменша – 0,3-0,1 Е. В районі полюсів максимальна – 0,7 Е, в Україні – 0,45 Е (66).
Магнітне схилення і напруга є особливими елементами земного магнетизму.
Постійне магнітне поле простягається на висоту до 90 тис. км., утворюючи зовнішню захисну оболонку Землі –
магнітосферу.
Фізичні властивості магнітосфери визначаються постійним магнітним полем Землі і його взаємодією з потоками заряджених часточок космічного походження, з так званим “сонячним вітром”, вихором якому достатньо 20-40 хвилин, щоб долетіти до Землі (15).
Магнітосфера Землі з денного боку має розмір до 8-14 земних радіусів, з нічного – утворює “магнітний хвіст”
протяжністю в декілька сотень земних радіусів (17). У магнітосфері знаходяться радіаційні пояси.
Нестабільність перемінного магнітного поля викликає раптові зміни магнітних параметрів від добових до вікових. Добові зміни магнітного поля пов’язані з дією ультрафіолетового випромінювання Сонця (іонізація атмосфери). Раптове різке зростання геомагнітних параметрів від декількох годин до 2-3 діб називають магнітними бурями. В середньому вони виникають до 10 разів на рік.
При сильних магнітних бурях схилення змінюється на декілька градусів, а магнітна напруга збільшується на тисячі гам. (82, 66).
Наслідки поривів сонячного вітру, що зумовлює виникнення магнітних бур, негативно відбиваються на стані здоров’я багатьох людей. Різко підвищується артеріальний тиск, супроводжуючи головні болі і загальне ослаблення організму.
Магнітосфера відіграє важливу роль у функціонуванні геофізичної оболонки, захищаючи біосферу від короткохвильового та ультрафіолетового випромінювання Сонця.
Геомагнітні бурі в якійсь мірі обумовлюють холодні зими і літні засухи. З 11-річними циклами активності сонячної корони пов’язані геомагнітні варіації, що мають безпосередній вплив на зміни клімату, водність гідромереж тощо.
Дослідження намагніченості вулканічних лавових потоків і окремих мінералів як на суші так і на океанічному дні дозволили встановити інверсії магнітного поля Землі і побудувати їх хронологію.
Датування прямої та зворотної намагніченості виконані за допомогою калій-аргонового методу, дали можливість достатньо надійно встановити часову шкалу інверсій геомагнітного поля на період приблизно 4,5 млн. років.
В основу датування покладені властивості природних мінералів-магнетиків зберігати магнітну орієнтацію, як інформацію про магнітні меридіани свого часу. Це підтверджується і осадами, що швидко формувались, по яких встановлено, що зміни знаку магнітного поля Землі відбуваються з періодом декілька сот тисяч років.
За прямим і зворотнім чергуванням намагніченості порід встановлені магнітні стратони.
Прикладом може бути макет магнітостратиграфічної шкали складений В.Вакьє