Планування інноваційної діяльності підприємств

На сьогоднішній день вважаємо за необхідне в рамках формування єдиної стратегічної концепції галузі на основі модифікації структури проектного бізнес-плану запропонувати методику складання галузевого інноваційного бізнес-плану (рис. 3. 1).

 

 

В результаті використання досконалішої методики складання бізнес-плану інвестиційно-інноваційного проекту можна вирішити наступні завдання:

− надати більш обґрунтовану інформацію про проект, що дозволить залучити різні зовнішні джерела фінансування і, тим самим, розширити перспективи розвитку підприємств;

− продемонструвати зовнішнім інвесторам рівень надійності підприємства, в яке вкладаються грошові засоби;

− створити інформаційну базу для оперативного аналізу виконання проекту;

− запрограмувати можливість коректування параметрів проекту в разі виникнення непередбачених обставин.

У теорії планування немає жорстких рамок складових елементів інноваційного проекту, критеріїв оцінки доцільності і показників ефективності.

При цьому, переконлива демонстрація комерційній привабливості наукової ідеї або розробки дозволить вже на ранніх стадіях досліджень формувати інноваційні проекти, залучаючи для їх реалізації виробників і комерційні засоби. З'являється можливість значно прискорити інноваційний процес і скоротити час від розробки до створення і виведення на ринок нового конкурентоздатного продукту. На сучасному глобалізованому світовому ринку ця обставина може мати вирішальне значення для досягнення комерційного успіху [21, с. 139].

На практиці подібний бізнес-план повинен розроблятися на п’яти-семирічний період залежно від радикальності зміни існуючої стратегії, глибини нововведень і положення підприємства. Принциповою вимогою до інноваційного бізнес-плану є його точна відповідність місії суб'єкта і вимогам єдиної галузевої стратегії. Інноваційний бізнес-план міститиме розгорнутий опис інноваційних заходів, термінів їх здійснення та очікуваних результатів.

Вкажемо на причини необхідності формування методики складання інноваційного бізнес-плану:

1) інноваційний процес може бути успішним лише у випадку використання планових методів його формування;

2) використання планових інструментів є необхідною умовою мобілізації всіх наявних ресурсів і їх застосування найбільш радикальним способом;

3) програми нововведень, що існують на сьогоднішній день у галузях носять швидше тактичний, ніж стратегічний характер;

4) інноваційний бізнес-план дозволить об'єднати зусилля кожного окремого господарюючого суб’єкта і галузі загалом;

5) планові методи забезпечують чітку організацію інноваційного процесу;

6) інноваційний бізнес-план являє собою пошук оптимальних способів формування і розподілу ресурсів з метою досягнення максимального ефекту від реалізації інноваційного та інвестиційного циклу [16].

Важливим етапом є визначення цілей і розробка програм дій на ринку. Даний етап визначає зрештою всі інші. Загалом, галузь виступає як конкретне вираження її завдань, сформульованих як на загальногалузевому рівні, так і на рівні кожної птахофабрики, організаційної одиниці.

Мета розвитку визначається під впливом наступних чинників: можливості зовнішнього середовища, вимоги споживачів, внутрішні ресурси, загальна культура галузі. Таке перспективне планування формує високі, але одночасно досяжні довгострокові цілі розвитку суб'єкта. В якості єдиної стратегічної мети прийнятним може бути перетворення галузі на систему, що динамічно розвивається. Використовуючи дані особистого вибіркового спостереження, розглянемо загальну структуру сукупності орієнтирів у галузі, яка є досить різноманітною в регіоні.

Запропоновані методичні засади інноваційного бізнес-планування дозволяють виділити основні складові проблеми, що мають бути вирішені під час формування бізнес-плану, розробки та виробництва інноваційного продукту. Відтак практичне використання запропонованої методики у процесі бізнес-планування уможливить: зменшити можливі ризики інноваційної діяльності; забезпечити аналіз альтернативних варіантів управлінських рішень за комплексної оцінки їх впливу на кінцевий результат; оперативно управляти процесом розробки бізнес-плану та контролювати хід робіт. Пропонується до основних критеріїв оцінки інноваційного проекту віднести:

‒актуальність об'єкту комерціалізації, так як в багатьох керівників проектів виникають труднощі при визначенні продукту, що вийде на ринок.

‒ясність в питаннях власності, що є необхідною умовою залучення в проект виробників і, особливо, інвесторів;

‒переконливість демонстрації високого комерційного потенціалу. Найбільш помилковою є необґрунтованість запрошуваних сум і невірна оцінка власних витрат. В результаті лише близько 15% інноваційних проектів проходять елементарну фінансову перевірку на можливість повернення кредитних засобів;

‒патентну стратегію, яка визначає порядок ухвалення рішення з патентування і забезпечує розробку угоди про розподіл прав на об'єкт інтелектуальної власності;

‒фінансову стратегію, адже важливість визначення парної фінансової стратегії виходить з необхідності залучення фінансування з різних джерел і на різних етапах виконання інноваційного проекту. Різнорідні по суті етапи інноваційного процесу потребують гнучкого підходу до визначення форм і порядку фінансування;

‒стратегію просування об'єкту на ринок, що включає аналіз маркетингової ситуації на ринку аналогічних продуктів, цінову політику, методи реалізації, рекламні заходи.

 

 

Проблема комплексної оцінки ефективності інноваційного проекту перебувала й перебуває в центрі уваги вчених – економістів і керівників – практиків різних рівнів і рангів. За останнє десятиліття було видано велику кількість наукових праць, присвячених цій проблемі, розроблено безліч різноманітних варіантів методичних вказівок і рекомендацій по інвестуванню.

Це пояснюється тим, що у повному обсязі процес передінноваціних досліджень і збору інформації, необхідної для розрахунку ефективності інноваційного проекту, у повному обсязі досить трудомісткий і коштовний, тому звичайно, і оцінка ефективності проекту проводиться у два етапи. На першому етапі інноваційних досліджень проводиться попередня оцінка ефективності