Планування інноваційної діяльності підприємств

Sm = Σ (Rt – Vt) vt, причому Sm < Σ Кt vt <Sm+1, (2. 6)

де Σ Кt vt – це загальна сума інвестицій (капіталовкладень).

Тоді термін окупності (T0) дорівнює m плюс деяка доля року, яка приблизно дорівнює [Σ Кt vt – Sm] / [ (R m+1-Vm+1) vm+1]. При цьому, звісно, припускається, що прибуток може сплачуватися і за частину року.

Взагалі жоден із перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для ухвалення рішення про інвестування інноваційного проекту. Рішення про інвестування коштів у проект звичайно приймається з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв. Важливу роль при цьому відіграють структура і розподіл капіталу у часі, а також деякі інші чинники, більшість з яких не піддаються змістовному врахуванню.

Розрахунок комерційної ефективності припускає установлення фінансової обґрунтованості інвестиційних проектів шляхом аналізу потоку реальних грошей. При здійсненні будь-якого проекту розглядають три види діяльності: інвестиційна, операційна (виробнича) і фінансова. У рамках кожного виду діяльності досліджується надходження та відтік грошових коштів.

Потік коштів від інвестиційної діяльності на t-м кроці (Dti) можна представити у вигляді наступної залежності:

Dti = Σ Nti – Σ Vti, (2. 7)

де Nti – надходження коштів від продажу активів або зменшення оборотного капіталу на t-м часовому кроці i-ї інвестиційної діяльності;

Vti – витрати на придбання активів або на збільшення оборотного капіталу на t-м кроці i-ї інвестиційної діяльності;

Iн, Iв – число видів інвестиційної діяльності, що визначають відповідно надходження і відтік коштів.

У результаті операційної (виробничої) діяльності утворюються прибутки від реалізації продукції і надання послуг, а також з’являються видатки, пов’язані з поточними витратами виробництва, амортизаційні відрахування на обслуговування основних засобів організації, податки тощо.

Потік реальних грошей від операційної діяльності на t-м кроці (Dt0) представляється у вигляді наступної залежності:

Dt0 = Σ Nt0- Σ Vt, (2. 8)

де Nt0 – надходження від реалізації продукції і надання послуг, а також інші прибутки на t-м кроці i-ї операційної діяльності;

Vt – витрати на виробничу діяльність на t-м кроці;

Он, Ов – число показників, що визначають відповідно надходження і відтік реальних грошей від операційної діяльності.

Фінансова діяльність забезпечує надходження грошових коштів за рахунок використання власного капіталу (акції, субсидії тощо), короткострокових і довгострокових кредитів; відтік грошей – за рахунок погашення заборгованості за кредитами, виплати дивідендів та інших витрат. Потік грошових коштів від фінансової діяльності (Dtф) може бути поданий такою залежністю:

Dtф = Σ Nф – Σ Vф, (2. 9)

де Nф – надходження коштів на t-м кроці i-ї фінансової діяльності;

Vф – відтік реальних грошей на t-м кроці від i-ї фінансової діяльності;

Фн, Фв – число видів фінансової діяльності, що визначають відповідно надходження і відтік грошових коштів.

Різницю між надходженням і відтоком грошових коштів від кожного виду діяльності на кожному кроці розрахунку називають сальдо реальних грошей. Сальдо накопичених реальних грошей Br за період Т:

Br = Σ Bt, (2. 10)

де Bt – поточне сальдо грошових коштів на t-м кроці

Bt = Dti+ Dt0+ Dtф

Необхідна умова реалізації будь-якого інноваційного проекту – позитивне поточне сальдо і сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому часовому інтервалі. Негативне сальдо свідчить про необхідність залучення інвестором додаткових власних або позикових коштів.

 

 

Планування інноваційної діяльності підприємств і прогнозування їх розвитку в межах загальної стратегії охоплює такі етапи: аналіз вимог зовнішнього середовища і закономірностей внутрішнього середовища; визначення загальної стратегії функціонування підприємств; визначення інноваційних можливостей; формування стратегічних інноваційних завдань; розроблення концепції інноваційної стратегії; складання бізнес-планів і програм інноваційної діяльності; розробку і реалізацію інноваційних проектів [15, с. 136].

Аналіз проектів, розроблених за рекомендаціями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України показав, що практично всі автори не мають чіткого уявлення про різницю науково-технічної розробки та інноваційної пропозиції до бізнес-проекту. В наукових установах як аграрної сфери, так і інших сфер, до цих пір не відпрацьовано методичну базу та нормативний інструментарій інноваційного бізнес-проектування за програмно-цільовим методом.

Державні вимоги до інноваційних проектів визначаються Законами України «Про інноваційну діяльність» (04. 07. 2002 № 40-IV) [8], «Про наукову і науково-технічну діяльність» (12. 13. 1991 № 1977-XII) [9] та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку державної реєстрації інноваційних проектів і ведення Державного реєстру інноваційних проектів» (17. 09. 2003 № 1474) [31].

Відповідальним державним органом визначено Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке наказом №1032 від 23. 11. 2005р. затвердило форми заяви про розгляд інноваційного проекту, паспорт і бізнес-план інноваційного проекту [26], а також «Методику проведення державної комплексної експертизи інноваційних проектів» (№114 від 21. 02. 2012 р.) [27].

Особливістю інноваційних бізнес-проектів є наявність інноваційної складової, яка формується на основі ринково привабливих