Планування інноваційної діяльності підприємств

Інноваційні проекти відрізняються за масштабами, строками реалізації й вимогами до якості виконання проекту. Масштаб проекту визначається впливом його результатів на один із внутрішніх або зовнішніх ринків: цінних паперів, грошей, матеріальних продуктів і послуг, праці, а також на екологічний і соціальний стан.

За цим фактором розрізняють мегапроекти (глобальні або великомасштабні), проекти регіонального, галузевого або міського масштабу й локальні (малі) проекти. Виконання проекту може бути довгостроковим (від 5-7 років), тривалим (3-5 років) або короткостроковим (якщо його характерною рисою й метою є надзвичайно короткий строк реалізації). Окремі проекти як головну ознаку можуть мати підвищені вимоги до якості їхнього виконання.

Чистий дисконтований прибуток визначається як сума різниці результатів витрат та інвестиційних вкладень за розрахунковий період, дисконтованих на один момент часу, тобто приведених до одного, зазвичай початкового, року. Ця величина характеризує загальний абсолютний результат інноваційної діяльності, її кінцевий ефект. Якщо доходи та капіталовкладення представлені у вигляді потоку платежів, то Едн дорівнює сучасній величині цього потоку:

Едн = Σ (Rt – Vt) * vt, (2. 1)

де Rt – результати, досягнуті в t-й рік;

Vt – витрати, здійснені в t-й рік;

T – тривалість розрахункового періоду, що дорівнює числу років здійснення проекту;

(Rt – Vt) – ефект, що досягається в t-м році;

vt – дисконтний множник по ставці порівняння Q (нормі дисконту, що дорівнює прийнятному для інвестора розміру прибутку на капітал; зазвичай це облікова ставка НБУ) у t-й рік.

На підприємствах капітального будівництва як економічний результат (Rt) приймаються надходження від реалізації будівельної продукції, а також від надання різноманітного роду послуг. Витрати (Vt) при визначенні показників економічної ефективності інвестицій враховують поточні витрати без амортизації, податки й інші не інвестиційні витрати.

На практиці часто користуються модифікованою формулою для визначення Едн. Для цього з витрат (Vt) виключають капітальні вкладення (Kt), тоді формула (1) буде мати такий вигляд:

Едн = Σ (Rt – Vt – Кt) vt. (2. 2)

Індекс прибутковості являє собою відношення суми приведених ефектів до розміру капіталовкладень:

Еіп = [Σ (Rt – Vt) vt ] / [Σ Кt vt]. (2. 3)

Слід зазначити, що показник рентабельності інвестицій Еіп характеризує деяку додаткову рентабельність, оскільки при його розрахунку доходи вже дисконтовані по ставці порівняння Q. Якщо цей показник дорівнює 1, то це означає, що прибутковість капіталовкладень точно відповідає нормативу рентабельності Q. Якщо ж він менше 1, то це означає, що інвестиції нерентабельні, бо не забезпечують цей норматив.

Таким чином, якщо показник Едн інноваційного проекту позитивний і за своїм значенням вищий відповідного показника для проекту, що має традиційні рішення, проект, що має інноваційні рішення, більш ефективний, і може розглядатися питання про його прийняття. Чим більше Едн, тим ефективніше проект. При негативному значенні Едн проект є неефективним, і інвестор понесе збитки. Оскільки індекс прибутковості, або рентабельності, (Еіп) тісно пов’язаний із Едн, то при позитивному Едн і індексі прибутковості Еіп > 1 проект вважається економічно ефективним.

Під внутрішньою нормою прибутковості, або нормою рентабельності інвестицій, мають на увазі ту розрахункову ставку відсотків, при якій капіталізація прибутку, що регулярно отримується, дає суму, яка дорівнює інвестиціям, тобто капіталовкладення є операцією, що окупається. Інакше кажучи, при нарахуванні на суму інвестицій відсотків по ставці, що дорівнює внутрішній нормі прибутковості (Q0), забезпечується отримання розподіленого у часі доходу. Чим вища ця ставка, тим більше ефективність капіталовкладень. Внутрішня норма прибутковості являє собою ту норму дисконту (Q0), при який розмір приведеної різниці результату і витрат дорівнює приведеним капітальним вкладенням:

Σ (Rt – Vt) vt0 = Σ Kt vt0, (2. 4)

де vt0 – дисконтний множник по нормі дисконту Q0.

Зазвичай внутрішня норма прибутковості (Q0) визначається за допомогою програмних засобів шляхом розв’язання відносно v0 рівняння 2/4 яким-небудь ітераційним методом (методом послідовного наближення).

Розмір внутрішньої норми прибутковості дає відповідь на запитання: чи задовольняє розрахована норма прибутковості інвестора, що вкладає свій капітал? У випадку, якщо розмір внутрішньої норми прибутковості дорівнює або більше необхідної інвестору норми прибутку на капітал, інвестиції вданий інноваційний проект оправдані, і тоді може розглядатися питання про його прийняття. У противному випадку інвестиції в запропонований проект недоцільні. Якщо інноваційний проект цілком фінансується за рахунок позички банку, то значення Q0 вказує верхню межу припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект неприйнятним. У випадку коли має місце фінансування з різних джерел, Q0 відповідає нижній межі „вартості” капіталу що авансується, яка розраховується як середній арифметичний зважений розмір виплат за користування капіталом, що авансується.

Термін окупності – мінімальний часовий інтервал, за який інвестиційні вкладення покриваються сумарною різницею результатів і витрат. Інакше кажучи, терміном окупності називають термін повернення вкладень, починаючи з якого йде чистий прибуток [1]. Термін окупності (T0) визначають із використанням рівності:

Σ (Rt – Vt) vt =Σ Кt vt, (2. 5)

Тобто під терміном окупності мають на увазі тривалість періоду, після закінчення якого сума дисконтованих прибутків дорівнює сумі інвестицій. Таким чином, термін окупності (T0) являє собою теоретично необхідний