Планування інноваційної діяльності підприємств

Наведена класифікація доводить, що чим вищий порядковий рівень інновацій, тим більше уваги необхідно приділяти системі управління підприємством. Заслуговує на увагу класифікація інновацій за етапами інноваційного розвитку підприємства, запропонована М. Денисенком [1, с. 40]:

- І етап – управлінські інновації – передбачається впровадження інноваційних методів управління, системи управління ресурсами, комп’ютеризаційної обробки управлінської інформації, контролінгу (оперативного та стратегічного) ;

- ІІ етап – ринкові (маркетингові інновації) – сприяють відкриттю нових сфер застосування продуктів і дозволяють реалізувати споживчі переваги в продуктах. Ці інновації появляються у розбудові маркетингової політики, збутових ланцюгів, зміні пакування, дизайну.

- на ІІІ етапі здійснюються модернізаційні інновації – модернізація обладнання, реконструкція споруд, створення нових асортиментних груп продукції без застосування принципово нових технологій, упровадження системи управління якістю, створення підрозділів з розробки нових продуктів.

- характерними особливостями інновацій ІV етапу – технологічне оновлення – є те, що відбувається закупівля готових технологічних ліній, переважно зарубіжних, у тому числі таких, які перебували у користуванні, створюються дослідницькі підрозділи, впроваджується система автоматизованого проектування. Тобто підприємства на цьому етапі готуються до самостійних науково-дослідних розробок, а також проведення проектно-конструкторських робіт з використанням інноваційних технологій.

- на V етапі виділяють технологічні інновації – спрямовані на освоєння виробництва нової продукції, розробку оригінальних технологій і матеріалів, реалізацію заходів з охорони навколишнього середовища, що пов’язані з підвищенням ефективності використання виробничого капіталу. Вони супроводжуються створенням корпоративних науково-дослідних інститутів і венчурних підприємств.

Тобто такі інновації передбачають не лише оновлення техніки і технологій, а й потребують комплексних змін на підприємстві. Суттєво опрацьовує й адаптує існуючі класифікації до трансформаційної економіки та пропонує десять ознак стосовно участі інновацій у трансформаційних процесах промислового виробництва, найважливішими з яких є трансформаційний потенціал, охоплення сфер трансформаційних процесів і відношення до учасників трансформації С. Філіппова [46, с. 113].

Російський економіст Ю. Морозов до продуктових (технологічно нових або значно технологічно удосконалених продуктів) і процесових (нових або удосконалених виробничих процесів) інновацій додає ще нетехнологічні, під якими має на увазі зміни в організаційних формах господарської діяльності, а також у факторах соціального характеру та інших зрушеннях [24, с. 12].

Дехто з дослідників підтримує інфраструктурні інновації, що використовуються в інфраструктурних галузях: транспорті, зв'язку, освіті тощо, які вперше виділили Я. Ван-Дайн, І. Мілендорфер, К. Перес-Перес [49, с. 53].

Тому, вище узагальнені класифікації інновацій, які дають змогу визначити та доповнити основні ознаки класифікацій суттєвою ознакою – безпечності. Наведена класифікація є лише однією із можливих, але разом з тим дозволяє зробити висновки, що процеси нововведень різноманітні за своїм складом і характером, формою та процесом організації, масштабами і способами впливу на інноваційну діяльність.

Однак можна виділити і ряд ознак, притаманних лише інноваціям: вони завжди пов’язані з господарським (практичним) використанням оригінальних рішень; дають конкретну економічну, екологічну чи соціальну вигоду для споживача або суспільства загалом; означають перше використання новацій на підприємстві, незалежно від того чи використовувалася вона раніше; потребують творчого підходу і пов’язані з ризиками.

О. С. Виханский детально розглядає сутність та основні складові стратегічного управління підприємством. Автор вважає, що стратегічне управління – це таке управління організацією, яке спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на потреби споживачів, гнучко реагує і проводить в організації своєчасні зміни, які дозволяють досягти конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації виживати в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей [2].

А. В. Гриньов досліджує стратегію інноваційного розвитку підприємств і пропонує систему показників для оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Також він розглядає методи та методики оцінки кінцевих результатів діяльності підприємства з урахуванням впливу інноваційної діяльності та науково-технічного рівня НДДКР [4].

Визначення сутності, умов та принципів проведення інноваційної політики на підприємствах їни наведено у роботі О. О. Темченко. Науковець підкреслює необхідність проведення сучасної інноваційної політики на підприємствах країни для підвищення її виробничо-господарської діяльності [38].

Т. П. Макаровська говорить про те, що інноваційний розвиток являє собою важливу складову інноваційної безпеки України. Автор виділяє негативні чинники, які спричиняють загрозу інноваційного розвитку країни [18].

Для виявлення позитивних і негативних тенденцій розвитку виробничої діяльності підприємства і дослідження шляхів зміни його положення на ринку в результаті освоєння інновацій важливо враховувати роль і значення зовнішнього середовища, в якому працює підприємство.

Аналіз літератури, присвяченій організації виробництва нового продукту, показує, що розробка – це не тільки нова ідея, але і сукупність процесів аналізу ринку і ресурсів, без яких в абсолютній більшості випадків продукт приречений на провал. При цьому особливо наголошується, що будь-яке рішення питання про розробку чого-небудь слід починати з аналізу зовнішнього середовища.

Метою такого аналізу є визначення того, чи можуть бути у передбачуваного продукту комерційні перспективи. Зокрема, слід оцінити ринкову привабливість і потенціал продукту, зрозуміти можливе сприйняття новинки ринком, розмір ринку, темпи і тенденції його зміни, сегменти, інтерес і поведінку покупців в умовах конкуренції.

На практиці з різних причин у перспективного інноваційного продукту можуть виникнути труднощі з ринком збуту. Це призводить до того, що вкладені в розробку засоби