Планування інноваційної діяльності підприємств

Інноваційно-активне підприємство проявляється в змозі сприймати сигнали із зовнішнього середовища, які є стимулом впровадження нововведень. Якщо зовнішнє середовище консервативне і не впливає на підприємство, то зміни будуть незначні, або їх не буде взагалі при слабкому внутрішньому інноваційному середовищі. Часто промислові підприємства не хочуть упроваджувати інновації, адже для переходу на нову технологію потрібно зупинити діюче виробництво, вкласти гроші в придбання устаткування і налагодження нового виробництва, дочекатися, поки воно запрацює і увійде до колишнього робочого ритму.

Керівники підприємств дотримуються принципу – навіщо упроваджувати нове, якщо старе приносить хороший дохід. Вони не бачать сенсу поспішати з придбанням нової техніки і технологій, що пояснюється конкуренцією за прибутками і усвідомленням того, що продукція, яка випускається, знаходить свого покупця, а підприємства-конкуренти також не прагнуть що-небудь міняти. В результаті складається парадоксальна ситуація: конкуренція не стимулює до здійснення інноваційної діяльності. Це наштовхує на думку, що в умовах сучасної перехідної економіки повинні діяти додаткові чинники, які сприяють зростанню інноваційної активності. В першу чергу це стосується державної підтримки. В даному випадку на користь держави створити передумови для активізації даного виду діяльності шляхом ухвалення відповідних законів, а також введення податкових пільг підприємствам, що здійснюють інноваційну діяльність.

Специфіка функціонування інноваційно-активного типу підприємства полягає в тому, що на нього діють імпульси із зовнішнього середовища, спонукаючи до формування нововведень, їх впровадження і розповсюдження, а внутрішнє середовище підприємства відрізняється інноваційністю, тобто зовнішні сигнали сприймаються підприємством і здійснюється інноваційна діяльність по певних напрямах. Сьогодні існує велика різноманітність видів інноваційної діяльності і часто складно діагностувати, належить дана діяльність до інноваційної чи ні [10].

Підприємство вважається інноваційно-активним, якщо воно: постійно удосконалює і оновлює продукцію, що випускається; набуває, освоює і використовує прогресивну техніку і новітнє устаткування; використовує переваги спеціалізації і диверсифікації; оновлює сировинну базу за рахунок застосування якісніших, а також нового виду сировини; розвиває і удосконалює сектор НДДКР; упроваджує більш довершені (високі) технології у виробничий процес; вводить зміни у складі функцій, методах роботи апарату управління, зокрема, застосовує автоматизовані системи управління; покращує структуру кадрів, використовуючи працю високої кваліфікації; упроваджує новітні методи організації виробництва і праці; використовує нові джерела енергії і енергозберігаючі технології; удосконалює організаційну структуру; упроваджує фінансові інновації; удосконалює логістичний ланцюг; застосовує новітні маркетингові технології; упроваджує екологічні нововведення [32].

З погляду вдосконалення виробничого процесу до інноваційно-активних підприємств необхідно відносити ті, які використовують переваги спеціалізації і диверсифікації. На практиці підприємства спеціалізуються на виробництві тієї продукції, яка має попит. Споживач може висловити свої вимоги до продукту, в цьому випадку виробництво буде засноване на спецзамовленнях. Підприємства можуть перетворюватися на складні багатоцільові комплекси, які характеризуються великою стійкістю в умовах пристосування до змінного попиту [42].

Спеціалізація на одному виді продукції або розширення числа модифікацій одного і того ж виду є метою для деяких інноваційно-активних підприємств. На підвищення ефективності виробництва націлені заходи щодо застосування нових технологій, які підвищують гнучкість виробництва в складних умовах. Акцент на розвитку сектора НДДКР для поліпшення якісних характеристик продукції може також бути метою інноваційно-активного підприємства [45].

 

 РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ІННОВАЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

 

Для реалізації ефективного впровадження інновацій, реальному їх виконанні, необхідним є управління інноваційною діяльністю на рівні підприємства. Результати управління інноваційною діяльністю можна використовувати для обґрунтування потреби розробки інновації за певними напрямом. Тому раціональна організація інноваційного процесу є складною, оскільки від раціональності організації та управління інноваційним процесом на рівні підприємства залежить фінальний успіх у реалізації інноваційної продукції та технологій на підприємстві.

Для забезпечення управління інноваційною діяльністю підприємства потрібно спланувати роботу структурних підрозділів і окремих працівників. Потоки матеріальних і фінансових ресурсів та хід управління інноваційною діяльністю підприємства необхідно контролювати щодо дотримання розроблених планів і регулювання виявлених відхилень та подальшої їх корекції. Тому на підприємстві управління інноваційною діяльністю реалізовується у складі різних інноваційних програм, при цьому актуальним є розроблення індивідуальних інноваційних продуктів та послуг.

Управлінням інноваційною діяльністю підприємства визначається такими факторами:

‒стратегічним характером інноваційної діяльності;

‒системним підходом до формування інноваційної політики;

‒безперервністю інноваційної діяльності підприємства;

‒нерозривним зв’язком між інноваційною політикою й ринковою ситуацією;

‒повнотою охоплення усіх внутрішніх елементів бізнесу інноваційною діяльністю;

‒залежністю інноваційної політики від ресурсного потенціалу підприємства;

‒нерозривністю інноваційної політики з науково-технічним прогресом.

Управлінням інноваційною діяльністю підприємства складається з наступних етапів:

1. Визначення місії та цілей підприємства. Визначається глобальна мета підприємства, основні товари, ринки, послуги, технології, культура підприємства.

2. Формування стратегії розвитку підприємства. Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня добробуту підприємства та максимізація його ринкової вартості. Водночас, ця головна мета потребує певної конкретизації з урахуванням задач і особливостей майбутнього розвитку підприємства. Система стратегічних цілей повинна забезпечувати вибір найбільш ефективних напрямків реального та фінансового інвестування, формування достатнього обсягу необхідних для цього ресурсів і оптимізації їхнього складу, прийнятність рівня ризиків