Поняття і форми правового виховання

 

 

1.1. Поняття правового виховання 

1.2. Ознаки правового виховання 

1.3. Структура правового виховання 

2.1. Завдання правового виховання 

2.2. Форми правового виховання

2.3. Функції правового виховання 

2.4. Методи правового виховання 

3.1. Роль правового виховання в житті молоді 

3.2. Роль правового виховання в юридичній практиці 

3.3. Роль правового виховання у державотворчого процесі 

 

 

Актуальність теми. Важливе місце у формуванні усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, якщо вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідно поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Важливим напрямом правової політики в європейських державах є створення умов для реалізації громадянами своїх прав і свобод, забезпечення їм доступу до права, що означає можливість одержання ними широкої правової інформації та належної юридичної допомоги, тобто політики правового виховання.

Отже, актуальність даної теми полягає у тому, як необхідно застосовувати правове виховання, щоб воно результативно впливало на правомірне поведінку нашого суспільства та правову активність окремо взятої особистості.

Стан наукової розробки. Одним із найважливіших завдань в Україні є будівництво правової, соціальної, демократичної держави, головними принципами якої повинні бути верховенство закону та дотримання прав і свобод людини. Великого значення набуває правове виховання, яке формує свідомість людей і правову культуру. Питанням дослідження присвячено безліч робіт. Здебільшого матеріал, викладений у навчальній літературі, носить загальний характер, а численних монографіях, юридичної літературі – журналах, обозревателях, Интернет-порталах розглянуті більш «вузькі питання цієї теми. Проте, попри велику літературу у зазначеній проблематики, досі є неповно й не дуже розкриті аспекти наукових основправо-воспитательной діяльності, існують суперечливі позиції учених із цілої низки питань теорії правового виховання. До дослідження даної теми звертали свою увагу різні експерти і вчені. Розробка даної теми представлена в роботах таких авторів, як А. П. Гетьман, О. Г. Данильян, Н. М. Логінова, М. Марченко, П. Мартиненко, А. Мащок, Є. Назаренко, П. Рабінович, В. Селіванов, С. Тихонова та інші.

Об’єктом дослідження курсової роботи є значення правового виховання, як спеціальної форми, що виникає при вчинені суспільних відносин.

Предметом дослідження стали поняття, ознаки, структура правового виховання.

Метою роботи є дослідження сутності, структури та актуальності правового виховання.

Мета курсового дослідження опосередкована завданнями, які розкриваються в загальній частині роботи. Відповідно до поставленої мети завданнями роботи будуть:

• дослідження поняття та сутності правового виховання;
• визначення структурних елементів правового виховання особи;
• класифікація правового виховання в залежності від різних критеріїв;
• характеристика основних напрямків діяльності (функції) правового виховання;
• визначення основної ролі правового виховання в суспільстві, державі і юриспруденції.

При написанні роботи використовувалися такі наукові методи дослідження як системний, формальний юридичний, порівнювально-правовий, функціональний. За допомогою системного метода була розкрита цілісність поняття правосвідомості. Формальний юридичний метод дозволив визначити поняття правосвідомості. Порівнювально-правовий метод дозволив зіставити поняття правового виховання і права, з метою виявити спільні та особисті риси.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, які включають підрозділи, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 35 сторінок. Кількість використаних джерел -25 найменування.

 

 РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ

 

 

Поняття «правове виховання» з’явилось в ХХ ст., але право завжди вважалось елементом виховання громадянина. Ще давньогрецький філософ Сократ висунув думку: людина вчиняє погано тому, що не знає, як саме вона має вчиняти. «Оскільки моральне зло йде від незнання, значить, знання – джерело моральної досконалості».

Одним з основних напрямів формування прийнятних форм соціальної правомірної поведінки, яка ґрунтується на позитивних формах правової свідомості та культури, є правове виховання.

Поняття «правове виховання» можна тлумачити в широкому та вузькому сенсах:

• у широкому розумінні – це вплив усіх правових факторів суспільного життя, всіх складових правової системи на суб'єктів (окремих індивідів чи їх спільнот), у процесі якого у суб'єкта формуються певні форми правової свідомості, культури та поведінки;
• у вузькому розумінні – це цілеспрямований, повсякденний, систематичний вплив державних органів і посадових осіб, громадських організацій, органів освіти та виховання, сім'ї тощо на свідомість індивіда з метою формування в останнього конкретного рівня правової свідомості та правової культури, які мають забезпечити з його боку певні форми правомірної поведінки.

Зрозуміло, що головним завданням у сфері правового виховання є формування й удосконалення в обраному напрямі правової свідомості індивідів і соціальних груп, формування суспільно прийнятних форм правової поведінки соціальних суб'єктів.

Позитивістське (авторитарне) розуміння права було домінуючим за радянських часів. Відповідно й система правового виховання орієнтувалася на образ права