Поняття і форми правового виховання

Право впливає на правове виховання тим, що воно є найважливішим джерелом її формування, перетворення і розвитку. Правда зміст, напрямок цього впливу не однозначні і залежать від якості законодавства, його відповідності реальним потребам, від рівня роботи державного апарату [18, c. 53].

З одного боку, право передує правовому вихованню, оскільки останнє є виявом волі суспільства або певної його частини, тобто виражає погляди та настанови суспільства або певної його частини, тобто їхню правову поведінку.

З другого боку, правова система, яка склалася у суспільстві, виступає одним з найважливіших факторів, що впливають на правове виховання. І, врешті, функціонування права, його застосування і дотримання залежать від рівня правового виховання.

Підвищення наукового керівництва суспільством, необхідність теоретичної і практичної розробки актуальних питань психології права, правової культури нашого суспільства вимагають постійного і глибокого розвитку правової та психологічної науки.

Поряд із правовою сферою істотний інтерес представляє розгляд взаємозв'язку, взаємодії правового виховання із суспільною свідомістю в цілому. Правове виховання виростає безпосередньо пов’язане з суспільством, разом з політичною і моральною формами суспільної свідомості складає основу суспільного світогляду, визначає всю систему суспільних зв'язків і відносин, активно впливає на економічний, суспільний і культурний розвиток [19, с. 115].

Правове виховання знаходиться в єдності і функціональному зв'язку як із правовою надбудовою, так і із суспільною свідомістю. З цього можна розуміти що правове виховання і право свідомість тісно пов’язані між собою.

У системі суспільної свідомості правосвідомість виконує, конкретну задачу – задачу духовного збагачення нашого суспільства. У взаємодії правосвідомості з ідейно-політичною, моральною свідомістю відбувається безупинний процес їхнього розвитку, удосконалення свідомості суспільства. Простежити функціональні взаємозв'язки, взаємодії правосвідомості з іншими формами суспільної свідомості важливо не тільки для правової науки, але і для розвитку психологічних представлень про свідомість [20, с. 23].

В органічній цілісності і динамічному зв'язку усіх форм суспільної свідомості відбувається безупинне підвищення свідомості громадян. Наукове пізнання правового виховання і правосвідомості й інших форм суспільної свідомості, з'ясування їхнього змісту, розкриття механізму їхнього взаємозв'язку і взаємозбагачення – одна з умов формування порядних і чесних людей.

Як юристи, так і психологи широко застосовують структурно-системний метод при дослідженні складних соціально-психологічних явищ. «Системний підхід дозволяє розглядати духовну сферу громадського життя як визначену цілісність, як систему, елементи якої виконують визначені функції і вступають між собою у визначені координаційні і субординаційні відносини».

Принцип системного дослідження припускає аналіз соціально-психологічних явищ і процесів як структурованої цілісності, у якій кожен елемент має визначене функціональне призначення. У понятті функції варто розрізняти два значення:

1) службова роль (призначення) одного з елементів системи стосовно іншого елемента чи до системи в цілому;

2) залежність у рамках даної системи, при якій зміни в одній частині виявляються похідними від зміни в іншій її частині [21].

Отже, суспільна правове виховання, будучи складною структурно організованою самостійною системою, у свою чергу (поряд з нормами права, правовідносинами, законністю, правопорядком), входить у якості однієї з ланок у правову надбудову. Правове виховання знаходиться в єдиному зв'язку з правовою діяльністю. Жодна область юридичної практики не обходиться без правового виховання. Чи йде мова про створення нових законів, або зміну старих, чи звертаємо ми увагу на те, як складаються різні правовідносини, або як протікають процеси реалізації юридичних норм, чи задумуємося над тим, як краще організувати судову діяльність, боротьбу зі злочинами – усі ці і подібні їм питання пов'язані з правовим вихованням, з ідеями про право, закон, правосуддя. Правова надбудова функціонує як єдиний суспільний організм у силу безупинної взаємодії своїх структурних ланок.

 

 

Сьогодні Україна перебуває у стані активного державотворчого процесу. Важливим чинником, який визначає його якість і темпи, є рівень і характер правосвідомості та правової культури населення. Правосвідомість населення і правова культура суспільства взагалі набувають особливого значення саме в період трансформацій, оскільки будь-яка нова ідея може бути втілена тільки тоді, коли вона сприйнята населенням.

Таким чином, політико-правова та духовна ситуація, що склалася на цей час в Україні, ставить як актуальну проблему осмислення взаємообумовленості та взаємовпливу правового виховання і державотворення.

Сьогодні держава прагне заявляти про себе як про цивілізовану форму організації публічної політичної влади, завдяки чому вона не тільки здатна служити загальному благу, а й забезпечувати вільний розвиток індивіда. В образі сучасної держави помітне прагнення підкреслити відповідність існуючої держави визначеним критеріям, прийнятим сьогодні світовим співтова- риством, якими виступають так званізагальнолюдські