Поняття "свобода надання послуг" в праві Євросоюзу

 

Вступ

Розділ 1. Поняття внутрішнього ринку та його еволюція, етапи становлення

1.1 Поняття "спільний" і "внутрішній" ринок

1.2 Етапи становлення внутрішнього ринку ЄС

1.3 Правове регулювання свободи надання послуг в ЄС

Розділ 2. Поняття "свобода надання послуг" в праві Євросоюзу

2.1 Правове регулювання свободи отримання послуг в ЄС

2.2 Виключення свободи зі вільного руху

2.3 Свобода заснування та етапи діяльності ЄС як складова вільного руху послуг

Розділ 3. Вплив свободи надання послуг ЄС на треті країни

3.1 Договір про ЄП

3.2 Свобода надання послуг в ЄС

3.3 Поглиблення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

Висновки

Список використаних джерел

 

 

За останні 6 років, ситуація в Європі постійно змінюється, але з кожним роком на краще. Вона пройшла три складних етапи великого реформування, а саме: створено справжній спільний ринок товарів, послуг, капіталів та робочої сили, введена єдина валюта, постійно вдосконалюється політика забезпечення стабільного зростання, досягнуто значних успіхів у зменшені розбіжностей у рівнях економічного і соціального розвитку держав - членів, і тепер міжнародна спільнота наполегливо просувається шляхом вдосконалення. Дедалі більше уваги приділяється політичним аспектам інтеграції. Вже понад двадцять років провадяться прямі вибори до Європейського Парламенту. Прискорено розвивається співпраця в питаннях імміграції, охорони порядку, правосуддя, спільної політики, безпеки і оборони, зовнішньої політики.

На сучасному етапі потреба в подальшому реформуванні значною мірою пов'язана з розширенням Союзу. Одне тільки зростання кількості держав - членів вимагає перегляду механізмів вироблення і ухвалення рішень, гарантування стабільності і ефективності спільного урядування. Але головний напрям реформування - забезпечення високої демократичності загальноєвропейських інституцій. Як відзначається у Лаекенській декларації “потрібно наблизити європейські установи до громадян”. Звичайно, європейські громадяни згодні з головними цілями Союзу, проте вони не завжди простежують зв'язок між цими завданнями та повсякденною діяльністю Союзу. Вони вимагають від європейських інституцій меншої бюрократичної застиглості і особливо більшої ефективності й прозорості. Чимало громадян вважають, що Союз повинен радше займатися їхніми реальними турботами, ніж втручатися детально у справи, які, з огляду на їхній характер, було б краще довірити вибраним органам держав — членів та регіонів. Деякі громадяни сприймають навіть такий підхід як загрозу для їхньої ідентичності. Проте, ймовірно, ще істотнішим є те, що громадяни думають, що все вирішується часто без їхнього відома, відповідно, прагнуть до кращого демократичного контролю євроінтеграції.

Процес реформування продовжуватиметься й надалі. Таким чином, держави, які прагнуть вступити до Союзу, змушені орієнтуватись на ціль, яка швидко рухається, і мають демонструвати неабияку динаміку. Найближчим часом ми зможемо оцінити, якою мірою відповідає цій вимозі європейська політика України. Вже зараз зрозуміло, що нам доведеться корегувати власну стратегію інтеграції. Зміни, що відбуваються в ЄС, практично ведуть до зникнення інституту асоційованого членства, на набуття якого спрямовані зусилля керівництва держави. При цьому спостерігається недостатня наполегливість у реалізації Угоди про партнерство і співробітництво та готовність використати можливості програми сусідства. Розроблений українськими урядовцями проект Плану дій “Україна – ЄС”, який, на жаль, не став за європейською практикою предметом широкого обговорення фахівців та громадськості, все ж, орієнтований на наближення до норм ЄС і підвищення рівня відносин з Союзом. Залишається сподіватись, що й спрямованість та темпи реформування в нашій країні забезпечать її повно масштабну участь у творенні нової Європи.

 

 

 

В контексті євроінтеграційних прагнень нашої держави угода про зону вільної торгівлі України з Європейським Союзом (ЄС) може стати інструментом перетворень у країні. Передбачається, що економічна та торговельна співпраця між Україною та Євросоюзом відбуватиметься через «поглиблену» зону вільної торгівлі.

На відміну від класичної, поглиблена зона вільної торгівлі передбачає не тільки скасування митних тарифів на торгівлю товарами, а й лібералізацію торгівлі послугами та приведення відповідного регуляторного законодавства України у відповідність із законодавством Євросоюзу, до якого входять також угоди Світової організації торгівлі (СОТ) (гармонізація законодавства).

Це дозволить двостороннім відносинам між Україною та ЄС вийти за межі традиційних домовленостей між ЄС та іншими країнами, що не претендують на членство (наприклад, Чилі або країни Середземномор'я). 

Правові засади функціонування внутрішнього ринку ЄС, зокрема, короткий виклад історії створення внутрішнього ринку ЄС та стислий опис так званих «чотирьох свобод» – свобода руху товарів, послуг, капіталу та осіб – досліджуються у працях вітчизняних науковців І. А. Грицяка, В. І. Муравйова, В. Г. Шемятенкова та зарубіжних науковців Д. Гарета, Д. Дайнена, Н. Мусиса та ін [8, 17]. 

Однак, у зазначених працях детально не аналізуються етапи становлення внутрішнього ринку ЄС, причини невдач на цьому шляху та способи уникнення перешкод належному функціонуванню внутрішнього ринку ЄС, що важливо не тільки для держав-членів ЄС, а і для третіх держав, які економічно інтегруються до ЄС та хочуть отримати вигоди від участі у внутрішньому ринку ЄС. Одним з найважливіших способів уникнення таких перешкод є саме ефективна гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС. 

Для розуміння змісту гармонізації законодавства як передумови отримання частки внутрішнього