+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
50
Мова:
Українська
justify;">Можна виділити кілька загальних напрямків податкової політики, проведених в останнє десятиріччя в європейських країнах і які мають регулюючий характер: по-перше, зниження податкових ставок при одночасному скороченні податкових пільг з метою стимулювання економіки та забезпечення ефективного розподілу ресурсів; по-друге, зменшення прогресивності та перехід до помірковано пропорційного оподатковування доходів; по-третє, підвищення, відповідно до концепції нейтральності, ролі непрямих податків; по-четверте, регулювання зовнішніх ефектів, наприклад, стимулювання споживання екологічно чистіших видів палива; по-п'яте, стимулювання окремих пріоритетних секторів економіки, зокрема, дрібного бізнесу, внутрішньо фірмових досліджень і розробок, а також створення пільгових ощадних схем [16, 21].
Найбільш гострою для європейських країн проблемою є високий рівень безробіття, обумовлений, відповідно до розповсюдженої думки, надмірним податковим тягарем. Відповідно до звіту статистичного агентства Європейського Союзу (Eurostat) загальний податковий тягар у ЄС, обмірюваний у відсотках до ВВП у 25 країнах ЄС у 2001-2002 pp. зменшився з 41,1 % до 40,4 %.
Найбільше співвідношення податків до ВВП у 2002 р. було у Швеції (50,6 %), потім ідуть Данія (48,9 %), Бельгія (46,6 %) і Фінляндія (45,9 %); завершують список Кіпр (32,5 %), Латвія і Мальта (по 31,3 %), Литва (28,8 %) і Ірландія (28,6 %). Податковий тягар зменшився в 16 країнах, найбільше скорочення відбулося в Польщі (на 2,1 %). У 8 країнах воно збільшилося, більше всього — у Люксембурзі (на 1,2 %) [14, 120].
Але треба робити інші висновки: в Європі в середньому податки становлять близько 40 % ВВП, а рівень безробіття досягає 10 %, при цьому в США і Японії, де податковий тягар не перевищує 30 % ВВП, безробіття майже в два рази нижче.
Зусилля органів ЄС зосередилися на двох головних напрямках: на гармонізації ставок ПДВ і впровадженні акцизних зборів; на уніфікації податків на доходи від цінних паперів і депозитів у банківських установах.
У більшості європейських країн максимальні надходження в бюджет забезпечують особисті прибуткові податки, при цьому в Данії за рахунок цього податку формується більше половини всіх податкових надходжень.
Податки на прибуток корпорацій становлять значно меншу в порівнянні з особистими прибутковими податками частку державних доходів. Старі європейські країни-члени ЄС можна розділити на три групи в залежності від діючих у них систем оподаткування прибутку, які розрізняються за способами оподатковування частки, що розподіляється, і частки, що не розподіляється:
1) у Нідерландах, Швеції, Люксембурзі та Іспанії діє класична система, відповідно до якої частина прибутку, що розподіляється, і частина прибутку, що не розподіляється, обкладаються за єдиною ставкою, що призводить до подвійного оподатковування доходу (ця система також діє в США, Швейцарії, Австралії і Новій Зеландії);
2) у Великій Британії, Франції, Бельгії, Данії, Ірландії, Італії застосовується так звана система умовного нарахування, при якій до всього прибутку застосовується єдина ставка податку, але при виплаті дивідендів сплачена компанією частка податку акціонерам компенсується (нині ця система, яка діє також в Канаді зазнає серйозної критики, оскільки, з одного боку, надає можливості для маніпуляцій з акціями та дивідендами, з іншого боку, створює перешкоди для діяльності ТНК);
3) в Австрії, Фінляндії, Греції вищеназвані частини прибутку обкладаються за різними ставками, аналогічна система використовується в Норвегії та Японії.
ФРН складно віднести до якої-небудь групи, оскільки тут застосовується комбінована система: ставки податку на частини прибутку різні, але при цьому кінцеві акціонери одержують компенсацію при розподілі дивідендів.
У Європейському Союзі встановлено, що розміри пенсій і більшості соціальних видів матеріальної допомоги (по догляду за дитиною, по безробіттю, у зв'язку з нещасливим випадком на виробництві, по інвалідності, у зв'язку з утратою годувальника) повинні складати не менш 40 % від розміру середньої заробітної плати простого робочого чоловічої статі. Але частка надходжень від внесків на соціальне страхування істотно відрізняється по країнах. Вони є основним джерелом доходів бюджетів країн у Франції, ФРН, Іспанії й Австрії. В Данії, навпаки, займають незначне місце і компенсуються надходженнями від податків на доходи.
Значну частину державних доходів у всіх країнах ЄС формують непрямі податки — ПДВ та акцизи. Цей вид податків домінує в Ірландії та Португалії - що діє у всіх країнах ЄС, є характерною рисою європейських податкових систем.
3 1977 р. у ЄС ПДВ нараховується за єдиною системою, хоча зберігається значна диференціація за кількістю і рівнями ставок. Значно більша розбіжність існує в акцизах, особливо — на вино та алкогольні напої. Усе це призводить до значних відхилень у цінах на той самий товар у різних країнах, до зловживань і обмеження конкуренції. Виходячи з цього, в Білій книзі (1987 р.) Європейська Комісія запропонувала комплекс заходів для зближення ставок ПДВ і акцизів країн-учасниць у рамках програми створення єдиного режиму [4, 165].
Процес гармонізації ПДВ і акцизів чітко прослідковується в зменшенні середнього відхилення по непрямих податках у ЄС з 6,2 до 5,0, що перевищує аналогічні показники по Європі в цілому і країнах ОЕСР. Найменші відхилення в зоні євро практично по всіх видах податків, з одного боку, відбивають високий ступінь інтегрування економік цих країн, з іншого боку, дозволяють зробити висновок про те, що процес бюджетної конвергенції, який не має безпосередньо на меті вирівнювання податкових структур, проте