Постановка системи контролінгу на підприємстві

Контролінг інвестицій повинен охоплювати різні аспекти проекту, оскільки проекти переважно є комплексними. (Рис. 2.5.2.)

У системі економічних показників виробничого підприємства одне з визначальних місць належить собівартості. Підвищення ролі та значення показника собівартості в управлінні виробництвом, в оцінці діяльності та контролі зумовлює необхідні в класифікації цього показника за багатьма характерними ознаками.

Собівартість продукції є головним ціноутворюючим показником. Виживання суб'єкта господарювання в умовах конкуренції залежить від можливості підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Рішення цього завдання залежить від багатьох показників, головним з який є стратегія у своєму конкурентному середовищі й ефективність використання ресурсів. Відповідно до обраної стратегії виробник належить до категорії з низькою собівартістю на масовому ринку або з добре зарекомендованими виробами в ролі гравця в середовищі ринку.

Важлива роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості належить аналізу, головна мета якого - визначення можливості раціонального використання виробничих ресурсів, зменшення витрат на виробництво, реалізацію і забезпечення приросту прибутку. Аналіз собівартості є важливим інструментом керування витратами.

Для досягнення мети аналізу собівартості необхідна його організація на всіх етапах життєвого циклу виробів (робіт, послуг). Цього досягають шляхом проведення попереднього, подальшого і перспективного аналізів. У ринковій економіці центр уваги зміщається на попередній і прогнозуючий аналізи.

Попередній аналіз здійснюють на стадіях життєвого циклу продукту до початку масового випуску. Ця стадія науково-дослідних і дослідно - конструкторських робіт.

Частина життєвого циклу після науково-дослідних робіт і дослідно- конструкторських робіт, з моменту запуску продукту у виробництво до зняття з його, називають економічним циклом. Він складається з чотирьох етапів: упровадження, підйому, стабілізації, спаду.

Для досягнення мети оптимізації витрат необхідно широко застосовувати порівняльний і функціонально-вартісний аналізи.

Порівняльний аналіз на ранніх стадіях життєвого циклу продукції можна здійснювати для вивчення загальних тенденцій і напрямків розвитку техніки, можливостей продажів нової продукції, оцінки техніко-економічного рівня продукції і його оптимізації, рентабельності виробництва і реалізації продукції. Порівняння роблять із кращими зразками галузі закордонних країн. Об'єктами порівняння можуть бути технічні системи, вироби, окремі вузли, деталі, функції, параметри та ін.

Найважливіший методологічний момент порівняльного аналізу - порівняння. При повної подобности виробу є ідентичними, при приблизній і часткової - аналогічними. Найважливішими умовами порівняння є однорідність елементів і показників нового виробу в порівнянні з існуючими аналогами, тотожність розрахунків і одиниць виміру параметрів. 

Таким чином, основними завданнями порівняльного аналізу, є:

- оцінка техніко-економічного рівня виробу;

- вивчення показників, що впливають на техніко-економічні параметри нового виробу й оптимізація їх;

- оцінка економічності виробництва й експлуатації.

Об'єктами порівняння можуть бути реальні й абстрактні моделі виробу. Порівняння реальних моделей виробу здійснюють поетапно - від окремих елементів до технічної частини взагалі. Порівняння абстрактних об'єктів дає можливість оцінити їхню суспільну корисність і ін. Основним економічним результатом порівнянь є вибір оптимального рівня витрат на одиницю виробу при високоякісних його характеристиках.

Для визначення перспективи загальних витрат на виробництво і реалізацію продукції можна використовувати метод аналізу зіставлення „витрати - обсяг - прибуток”.

За даними звіту за 2008-й і 2009-й роки собівартість продукції та її структура такі.

 

Таблиця 2.5.3

Собівартість продукції

 

З таблиці очевидно, що основна частина витрат випадає на матеріальні витрати. Це характеризує підприємство, як матеріаломістке.

Собівартість товарної продукції в 2009 році більше аналогічного показника за 2008 рік. У структурі собівартості теж є зміни: спостерігається збільшення істотної ваги матеріальних витрат на 4,53%. Частка інших статей собівартості незначно зменшується.

На ВП „Шахта „Росія” собівартість продукції розглядається кілька разів у рік. Це зв'язано з нестабільністю цін на сировину і матеріали, енергоносії. При розгляді собівартості продукції особлива увага приділяється показнику витрат на 1 грн. товарної продукції. Він є універсальним показником: може бути визначений у будь-якій галузі виробництва продукції і надання послуг; показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком від реалізації.

Фінансовий стан підприємства виражають у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел. Основні завдання аналізу фінансового стану - вивчення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення за визначений період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішують на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників і підрозділяють на такі аналітичні блоки:

-структурний аналіз активів і пасивів;

-аналіз фінансової стійкості;

-аналіз платоспроможності придатності (ліквідності);

-аналіз необхідного приросту власного капіталу.

Основними методами аналізу фінансового стану є горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний і факторний методи. У ході горизонтального аналізу визначають абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за визначений період. Ціль - обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на визначену дату. Трендовый аналіз - полягає в