Постановка системи контролінгу на підприємстві

Усе це дуже погано вплило і на продуктивність праці робочих по видобутку вугілля. Продуктивність труда ГРОЗ в 2009 році склала 43,4 % т/міс., прохідників – 20 % м/міс. Знизилась продуктивність трула робочого по видобутку вугілля і склала усього 57%). Фактична зольність видобутого вугілля склала 43,5 %, що вище запланованого значення на 6,1 %. Видобуток вугілля по шахті знизився в 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 356,2 тис.тон, що склало 52,4 %. План по видобутку вугілля в 2006 році не виконан на 52,9 % (за планом передбачалось 820 тис.тон, а видобуто 386,6 тис.тон, невиконання склало 386,6 тис.тон-820тис.тон = 433,4 тис.тон, що склало 47,1% - 386,6 тис.тон / 820 тис.тон * 100%). Виручка від реалізації знизилась в 2009 році в порівнянні з 2008 роком на 14054 тис.грн. та темп змінення складає 82,44% (65982 тис.грн. / 80036 тис.грн. * 100% ).

Доходи підприємства служать фінансовою базою комерційного розрахунку, є джерелом простого та поширеного відтворення підприємства.

 

 

В умовах ринкових відносин підприємства самостійно приймають господарські рішення з достатньо великого кола питань, пов’язаних з плануванням, стимулюванням, фінансуванням, технічним та соціальним розвитком підприємства, яке несе повну економічну відповідальність за результати своєї виробничо-господарської діяльності. Підприємства зацікавлені в прийнятті аргументованих і компетентних господарських рішень, спрямованих на повне й ефективне використання всього виробничого потенціалу, ресурсозбереження, зниження всіх видів витрат, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається, на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Процес створення структури підприємства, що дає можливість людям ефективно працювати разом для досягнення його цілей – організація. Основні функції організації – планування, управління, організація, мотивація, контроль, комунікація, прийняття рішень, лідерство. Система управління підприємством передбачає поділ управлінської діяльності на функції.

Планування – функція, що визначає перспективи розвитку системи і її майбутнє становище, що обумовлює темпи розвитку, джерела, методи і форми розвитку виробництва для досягнення накресленої мети у вигляді конкретних планових моделей (проектів, розрахунків), завдань і показників з установленням термінів виконання і відповідальних виконавців.

З економічної точки зору суть планування полягає у розробці планів господарської діяльності підприємства, вираженої певним переліком економічних показників. Загальним чи підсумковим результатом планової діяльності на підприємстві є його плани: комплексний план економічного і соціального розвитку, техпромфінплан, бізнес-план та інші, що характеризують певний окремий об’єкт планування чи процес розвитку. План – це одночасно кінцева мета діяльності фірми, генеральна лінія поведінки персоналу, перелік основних видів виконуваних робіт та послуг, провідна технологія та організація виробництва, необхідні засоби та економічні ресурси.

Планування випуску продукції (для підприємств, що займаються її виготовленням) є провідним розділом річного плану, бо інші плани забезпечують його реалізацію. 

Планування в умовах ринку служить основою сучасного маркетингу, виробничого менеджменту й усієї економічної системи господарювання в цілому. Це означає, що в процесі планування необхідно здійснювати комплексний, системний підхід до вирішення виробничо-економічних та інших проблем, які виникають на підприємстві.

Для того щоб функція планування досягла своєї мети, вона повинна ґрунтуватися на таких принципах: повноти, точності, економічності, безперервності, гнучкості, масовості. Таким чином, сучасна економічна теорія і наукові методи досліджень, насамперед аналіз та синтез, дедукція та індукція, служать фундаментом зовнішньогосподарського планування і перспективного прогнозування розвитку вітчизняних підприємств.

Основні обов’язки планово-економічного відділу – це розрахунок витрат і фінансового результату по цехах, підприємству в цілому, видах продукції. Саме на розрахуноки йде велика частина роботи, плановий відділ завантажений поточною роботою і його зусилля спрямовані зовсім не на аналіз господарської діяльності. У той же час, окрім аналізу і констатації поточного стану справ, на підприємстві повинна проводитися робота щодо поліпшення економічної діяльності, тобто повинен йти «процес безперервних покращень». Керівництво підприємства може видати наказ про те, щоб всі почали працювати за новими схемами, складати нові звіти в нові терміни, але розробляти ці схеми і перевіряти їх дієздатність на практиці керівники, звичайно, не можуть через відсутність часу, завантаженість поточною роботою. Для подолання такої ситуації на підприємстві створюється служба контролінгу. Принципова відмінність від інших фінансово-економічних служб полягає в тому, що вона вирішує задачі покращення економічної роботи (стратегічні задачі).

Виробнича програма підприємства визначає складність та якість продукції, яка підлягає виготовленню й доставці споживачам в плановому періоді згідно з договорами поставок. Цей план є вихідним і провідним розділом як перспективного, так і поточного планування економічного та соціального розвитку підприємства. На його основі визначаються потреби у виробничих ресурсах, економічні результати господарської діяльності підприємства і, зрештою, зміст інших розділів плану економічного і соціального розвитку. 

При плануванні підприємства розробляють потужність підприємства, матеріальне-технічне забезпечення виробництва, план по праці та заробітній платі, планують виробничу інфраструктуру, збутову програму продукції, собівартість продукції, фінансовий стан на підприємстві, оновлення продукції, організаційно-технічний розвиток підприємства та інше.

Собівартість продукції – один з найважливіших показників, що відображає у грошовій формі всі витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

У собівартості знаходять своє відображення: рівень технічної оснащеності підприємства; ступінь