Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Постмодернізм як транскультурний феномен. Естетичний аналіз

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 

у каталогах художніх виставок, концептуальних текстах й публічних виступах митців; артефактах, що їх спостерігав автор на виставках й позавиставковими показами; критичних статтях, присвячених найзначнішим акціям сучасного мистецтва, опублікованих у вітчизняних та західних часописах з питань культури та мистецтва. Обробка матеріалів дозволила артикулювати гіпотезу про спрямованість постмодерністські орієнтованих інтердисциплінарних форм мистецтва, їх “подвійне кодування”, алюзивний, алеаторичний та інклюзивний характер, непослідовність постмодерністської ревізії авангардистських принципів художньої творчості.

Наукова новизна. Теоретичною новизною дослідження є, насамперед, постановка проблеми – вивчення загальнокультурної ситуації постмодернізму як транскультурного феномену, – яка не репрезентована в сучасній естетичній теорії. Вперше здійснена спроба побудувати картину розвитку постмодерністської свідомості з огляду на її культуро-творчий потенціал, як він виглядає в сучасних теоретичних дослідженнях. Відштовхуючись від класичної естетики, на основі сучасних концепцій естетичної теорії, культури, мистецтва суттєво розширене й поглиблене розуміння такого складного явища в культурі як постмодернізм.
Новизна розкривається у наступних положеннях, які виносяться на захист:
продемонстрована вагомість світоглядних передумов формування постмодерної загальнокультурної ситуації і, зокрема, онтологічного повороту у європейській свідомості;
доведено, що лише постмодерністський підхід уможливлює адекватне розуміння ситуації, що склалася у світовій культурі, філософії, мистецтві межі ХХ-ХХІ ст. ;
шляхом дослідження сучасного стану теоретичного опанування ситуації постмодернізму в різних галузях наукового знання відтворено процес концептуалізації постмодернізму як транскультурного феномену, систематизовано й узагальнено понятійний апарат, суміжний з поняттям “постмодернізм”: “постіндустріальне суспільство”, “інформаційне суспільство”, “постструктуралізм”, “деконструкція”, “полістилізм”, – спираючись на який постмодернізм можна представити як рух від трансформацій в соціально-економічній, соціально-політичній і технологічній сферах до нового естетичного змісту, до характеристики новацій в мистецтві;
розглянуті теоретичні виміри транскультурного характеру феномену постмодернізму як нового простору свідомості, в якому всі її теми і фрагменти співіснують, як нового рівня буття сучасної людини;
виявлена специфіка ситуації постмодернізму в мистецтві, з огляду на художні можливості конкретних його видів: літератури, театру, кінематографу, що визначається порушенням “чистоти” такого феномену, як мистецтво, існування якого – у постіндустріальному суспільстві з його нескінченними можливостями технічного відтворення, – у притаманних йому попередніх (класичних або модерністських) формах стає неможливим;
визначені універсальний (загальнолюдський) та локальний (історико-культурний) аспекти феномену постмодернізму; розкрите співвідношення цих аспектів в процесах художньої творчості та сприйняття художнього твору;
здійснено всебічний аналіз аспектів культурної, естетичної, семіотичної та риторичної практики постмодернізму, що уможливлює усвідомити останній як постмодернізм спротиву і постмодернізм як реакція. Іншими словами, перший “деконструює” модернізм та опирається status quo, а другий – “відкриває” модернізм з метою досягти останнього;
обраний в дослідженні феноменологічний метод, що спрямований на осмислення не лише конкретики зовнішніх проявів постмодернізму, але на “усвідомлення явища одночасно в його історичності та функції” (Е. Гуссерль), тобто у найширших контекстуальних зв’язках – “навіть у їх нездійсненних можливостях” (М. Гайдеггер), дозволив досягнути бажаного типу новизни одержаних результатів, коли “відомі вже факти співвідносяться з відомими поглядами і внаслідок цього постає щось нове” (М. Вебер). Тобто досягається відчуття тисячолітньої тривалості європейської історії духовного розвитку. В цьому плані методологічна схема: “Передмодерн-Модерн-Постмодерн використовується як своєрідна концептуальна рамка, яка дає змогу осягнути сучасну ситуацію в культурі, філософії, естетиці, мистецтві;
досліджений понятійно-категоріальний апарат постмодерністського інтелектуального комплексу на базі глибокого авторського вивчення і проробки програмних творів видатних представників постсучасної інтелектуальної думки: Ж. -Ф. Ліотара, М. Фуко, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Ж. Бодрійяра та ін;
крізь призму етапних для наукової кар’єри Ж. Дерріда книг, статей, есе тощо, вперше у вітчизняній естетиці вивчається творчість цього автора як вагомого представника європейської (французької) постсучасної думки і теоретика мистецтва. У дисертації набули глибокого опрацювання такі опорні поняття для деррідаїзму і для постмодерністської ситуації у філософії, естетиці в цілому як: деконструкція (deconstruction), різниця/відстрочка (différance), доповнювання/заповнювання (supplément), слід (trace), письмо (lettre), представлення (représentation), присутність/наявність (présence), темпоралізація/очасовлення (temporalisation), розсіювання (dissémination) ;
виявлений естетичний вимір таких постмодерністсько-постструктуральних термінів-понять як дискурс, дискурсивна формація/утворення, дискурсивна практика, нарація, означник/означування, текст/текстуальність, знак, код, симулякр;
реконструйована стратегія деконструкції відносно тексту, “письма”, що включає в себе одночасно і його “деструкцію”, і його “реконструкцію” та її значення для художньої практики постмодернізму;
розкриті соціокультурні причини виникнення постмодерністської ревізії авангардистських принципів художньої творчості;
виявлені протиріччя постмодерністського перегляду модерністської логіки, непослідовний і частковий характер цієї ревізії;
з’ясовано, що постмодернізм свідомо переорієнтовує естетичну активність з “творчості” на компіляцію та цитування, зі створення “оригінальних” творів мистецтва на колаж;
проаналізовані результати вказаної ревізії: спроби подолати межі життя та мистецтва, художника та публіки; екзотеризація “високого” мистецтва та езотеризація “масової культури”;
у роботі вивчається зв’язок карнавальності та постмодерністської гри, трансконтекстуалізація тем, сюжетів, стилів і мотивів світового мистецтва різних часів і культурних регіонів задля створення полістилізму постмодерністського художнього світу;
визначені особливості і соціальні детермінанти естетико-світоглядних орієнтацій представників постмодерністського мистецтва; розглянута естетична рефлексія художника-постмодерніста і виявлена її специфіка.
Теоретичне та практичне значення дослідження. Характерною для сучасного етапу розвитку науки є тенденція до інтеграції наукових знань з метою створення цілісного образу світу і людини. Така інтеграція породжує не тільки принципово новий світогляд, але й суттєво впливає на теоретичні положення окремих наукових галузей, зокрема, естетичної теорії, вносячи корективи у певним чином апробовані положення. Саме такими є основні теоретичні висновки
Фото Капча