Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Постмодернізм як транскультурний феномен. Естетичний аналіз

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
64
Мова: 
Українська
Оцінка: 

запропонованого дослідження, які повною мірою позначилися на інтерпретації виникнення й розвитку феномену постмодернізму, становленні естетичних, загальнохудожніх формоутворюючих засобів мистецтва в ситуації постмодернізму. У теоретичний ужиток сучасної української естетики введена значна кількість наукових праць філософсько-естетичного спрямування, які не використовувались в естетичному аналізі; а також нова низка понять постмодерністського інтелектуального комплексу, що розкриває можливості їх використання у процесі дослідження новітньої художньої творчості й поглибленні сприйняття багатоманітних проявів новітньої художньої практики.

Матеріали дисертації розширюють теоретичну площину естетики, культурології, мистецтвознавства щодо осмислення, а у певних проблемах, переосмислення творчої спадщини західноєвропейських теоретиків. Дисертаційні висновки, до яких прийшов автор, є підгрунтям для подальшої розробки новітнього понятійно-категоріального апарату естетики, а також можуть бути використані в процесі викладання нормативних курсів, спецкурсів з проблем естетики, історії філософії, культурології, мистецтвознавства і, зрештою, для створення комплексних досліджень філософсько-естетичного спрямування. Спираючись на традиції використання певного понятійно-категоріального апарату естетики, мистецтвознавства та культурології в дисертації запропоновані і деякі нові поняття, які розкривають авторську концепцію і репрезентують його особистий внесок в естетичну теорію. Насамперед, це поняття “деконструктивістське письмо”, “антагоністична культура”, “новітній dé-cadance”, “полістилізм”, “множинність естетики постмодернізму”, “естетичний дискурс постмодернізму”, що корегують попередні уявлення щодо предмету естетики і поширюють її дослідницьке поле.
Апробація роботи. Основні матеріали запропонованого дослідження апробовані у педагогічній роботі автора на філософському факультеті Київського університету ім. Т. Г. Шевченка, в НМАУ ім. П. І. Чайковського, при читанні курсів “Естетика”, “Історія і теорія світової та вітчизняної культури”, спецкурсів “Естетика постмодернізму”, “Мистецтво постмодернізму”, у науковій спрямованості дисертацій аспірантів, пошукувачів та дипломних робіт студентів.
Основні результати дослідження викладені у одноосібній монографії “Жак Деррида и постмодернистское мышление” (Київ, 1999р.) ; у статтях науково-періодичних видань та доповідях на міжнародних, республіканських та міжвузівських конференціях, серед яких: “Постмодернізм: “post-mortem” Міжнародний симпозіум (Львів, 1999р.) ; Міжнародна науково-практична конференція “Новое видение культуры мира в ХХІ веке” (Владивосток, 2000р.) ; Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 2000-літтю Християнства “На межі тисячоліть: християнство як феномен культури” (Київ, 2000р.) та ін. Матеріали дисертації обговорювались на семінарах та симпозіумах у межах виконання Міжнародного україно-польського наукового проекту між НМАУ ім. П. І. Чайковського (Київ) та Інститутом філософії та соціології (Зелена Гура) “Масова культура як об’єкт естетичного аналізу”.
Основні положення дисертації обговорювались на теоретичних семінарах кафедри етики, естетики і культурології Київського університету ім. Т. Шевченка.
Кандидатська дисертація на тему “Естетична природа драматичного” була захищена у 1988 р. (Київський університет ім. Т. Г. Шевченка, спеціальність 09. 00. 08-естетика). Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовувались.
Структура роботи: цілі та завдання дослідження обумовили відповідну структуру роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
 
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
 
У Вступі обгрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан розробки проблеми, визначені методологічні принципи аналізу та структура дослідження, сформульовані мета та найважливіші завдання дисертації, розкривається її наукова новизна, практичне значення та апробація.
У Першому розділі – “Зміна культурних парадигм: від Модерну до Постмодерну” – проводиться аналіз глобальної дискусії навколо Модерну і Постмодерну, що розгорнулась в європейській культурі наприкінці ХХ ст., в якій питання про модернізм чи естетичний модерн – одне з основних. Нова епоха – Постмодерн – приходить на зміну епохи Модерну з властивим для неї типом свідомості, культури, етики й політики. Естетичний модерн у цій ланці мислиться як один з найвиразніших модернізаційних процесів. Відтак, йдеться про його аналіз, про переоцінку й відштовхування від його естетичних і філософських принципів у процесі формування постмодерного типу свідомості.
Підрозділ 1.1 – “Модерн у перспективі Постмодерну: культурологічний аспект” – присвячений дослідженню розвитку естетичної теорії. Зіставлення двох парадигм естетичного дискурсу – “класичного” і “некласичного” – є актуальним в плані становлення свідомості кінця ХХ – початку ХХІ ст., свідомості “межі” епох, в якій присутнє прагнення подолати конфліктне протистояння Модерну і Постмодерну. В період зламу “картини світу”, традиційних понять і методологій виникає потреба віднайти такі константи, які б виконували функцію пояснювального принципу в побудові теорії, в систематизації наукового знання. Ця потреба викликана і тим, що наприкінці ХХ ст. філософський дискурс набув таку кількість різнопланових вирішень проблем, в тому числі і естетичних, якої не знала вся попередня історія філософської думки. Зараз склалася певна ситуація, що не повинна призводити до плутанин, коли потрібно врахувати всі ті складнощі та “новостворення розуму”, які просто не уявлялись класичному типу філософування. Якщо екстраполювати цей підхід на естетику і естетичну теорію, то тут необхідно “зняти” протиріччя між класичною і некласичною теоріями, між Модерним і Постмодерним типами філософування. Саме розгляд проблеми зміни парадигм філософування відкриває методологічний шлях для дослідження сучасного стану в естетичній науці.
Може постати питання – чи не є цей метод механічним створенням теорії – “Колосу”, в яку втиснуто велику (аж надто всі існуючі) кількість шкіл, напрямків, типів естетичних теорій сучасності і минулого, і яка буде нагадувати “колаж”? По-перше, певна “колажність”, “цитатність” – є стилем сучасного мислення і поза ним неможливо дослідити основні вектори, за якими відбувається рух в естетичній думці, а також окреслити її шляхи в майбутньому. По-друге, певна абсолютизація естетики не є суто професійною “хворобою” дослідника. Так, західні дослідники
Фото Капча