+3 8(066) 185-39-18
fіснування, вирішив захистити найдорожчі речі – письмовий стіл і портрет невідомої дами, – на символічно-автобіографічному рівні відтворює вагання самого Кафки між ідеєю кохання та ідеєю літературної творчості. В оповіданні спонтанна перевага була надана жіночому портретові – символу жіночого начала, кохання, подружнього життя. Накриваючи портрет своїм тілом, Грегор захищає і своє чоловіче «я», і своє право на внутрішнє життя. Однак цей бунт також закінчується поразкою: розлючений батько атакує непокірного сина яблуками.
Символічний підтекст сцени батьківського покарання містить деякі біблійні мотиви. Яблука – це плоди Дерева Пізнання, з яких у біблійній історії розпочалося «гріхопадіння» Адама та Єви; батько, що у гніві виганяє сина із «сімейного раю», виступає у ролі біблійного Бога; рана, котра утворилася внаслідок того, що одне з яблук застрягло у спині комахи, є іронічною паралеллю до старозавітного покарання перших людей стражданням і смертю.
Сюжет останнього зіткнення Грегора з родиною, спровокованого Гретиною грою на скрипці, розгортається у третій частині твору.
Тут істота, яка колись була членом доброзвичайної родини, і сім'я, що тепер залежить від Грегора значно більше, ніж тоді, коли він її утримував, знову опиняються у стані жорстокої конфронтації. Призводить до цього музика – символ мистецтва, яке є ще однією важливою для героя цінністю людського життя. У свідомості Замзи-комахи вона асоціюється з найвищою насолодою.
Під звуки Гретиної скрипки він мріє про те, як сестра гратиме тільки для нього, «бо ніхто тут так не цінить її гру, як оцінить він».
Крах цієї надії, нереальнішої і кумеднішої за всі попередні, стає для героя останнім випробуванням. Родина засуджує його на смерть. Однак і він, який марно боровся за збереження решток свого людського «я», тобто за сенс, ба навіть інерцію існування, більше не має за що зачепитися, адже всі тури боротьби за найважливіші для нього цінності людcького життя програні. Смерть підводить Ф. Кафки підсумок під трагічними спробами героя подолати свою відчуженість і зберегти свою людську цінність.
Остання сцена неперевершена в своїй іронічній простоті. Весняне сонце світить на сестру і батьків, які пишутьпояснюючі записки своїм начальникам. «Вони вирішили присвятити сьогоднішній день відпочинку і прогулянці; вони не тільки заслужили цю перерву в роботі, вона була їм просто необхідна». Служниця, закінчивши ранкову роботу, йде з добродушною посмішкою, говорячи: «На рахунок того як прибрати це можете не хвилюватися. Все вже в порядку»[5].
Ось таким «хеппі-ендом», точніше пародією на нього закінчується «Перевтілення», де трагізм і іронія взаємодоповнюють і взаємопідсилюють одне одного. В цьому весь Кафка.
Висновки
В результаті дослідження ми дійшли наступних висновків:
австрійський письменник Франц Кафка у своїй творчості відобразив своє суб’єктивне світобачення, його особисте життя вплинуло на його творчість, у якій відобразилися проблеми самотності, відчуження та абсурдності буття;
абсурдність буття в концепції Ф. Кафки заключається у приреченості, безвиході, «існуванні заради смерті» – людина не бачить сенсу життя, у неї немає задля чого жити, вона самотня, нікому не потрібна. Єдиний вихід для неї – смерть: людина живе лише для того, щоб безглуздо вирватися із абсурдного світу;
у своїй творчості письменник звертається до проблеми існування типу «маленької людини» ХХ ст. Він показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий, жахливий, абсурдний. У ньому нікому нема діла до «маленької людини». Вона замкнена в колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити її з духовної в’язниці;
у своїх творах Кафка порушує наболілу проблему – відчуження у сім'ї, самотність людини серед людей. За допомогою таких художніх засобів як метафора, гротеск, фантастика, іронія він показує абсурдність буття і кризу найважливіших гуманістичних цінностей на початку XX століття. Це яскраво простежується на прикладі новели «Перевтілення», де автор відобразив точну правдивість деталей, епізодів, думок та почуттів персонажів, які з’являються у незвичайних, фантастичних взаємозв’язках; та трагізм ситуації головного героя, який підсилюється своєю іронічністю.
Список використаних джерел
Белей Н. «Смерті не знає душа... « // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2003. – №10. – С. 49-53.
Беньямин В. Франц Кафка // Звезда. – 2000. – №8. – С. 121-136.
Борецький М. Гріх бути байдужим: До вивчення творчості Ф. Кафки // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1997. – №10. – С. 40-42.
Брод М. О Франце Кафке. Пер. с нем. Е. Кибардиной, Т. Снежинськой, М. Некрасова. – СПб. : Академ. Проект, 2000. – 505с.
Буряк С. Відчувати чужий біль: [Трагедія відчуження особистості в новелі Ф. Кафки «Перевтілення» Хар. ка гол. образу] // Зарубіжна література. -2002. – №34. – С. 4-9.
Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О. Галича. – К. : Либідь, 2001. – 488с.
Гургуз А. «Перевтілення» Ф. Кафки і Р. Бредбері: роздуми про людське і людяне // Зарубіжна література в школах України. – 2007. – №5. – С. 16-18.
Затонський Д. Франц Кафка // Зарубіжна література. – 2002. – №34. – С. 3-15.
Затонський Д. Цей дивний Франц Кафка // Кафка Ф. Вибрані твори. Пер. з нім. П. Таращука, Є. Поповича. – К. : Генеза, 2003. – С. 5-36.
Камю А. Надежда и абсурд в творчестве Ф. Кафки // Камю А. Бунтарь/ Пер. с фр. Скуратович. – МН. : 000 «Попурри», 1998. – 544 с.
Кафка Ф. Реальность абсурда: Сб. произведений. – Симферополь, 2003.
Ковбасенко Л. Ф. Кафка. Людина у цьомі світі – самотня комаха // Всесвітня література в навчальних закладах України. – 1988. – №8. – С. 57-58.
Лисюк Н. Полоса відчуження: матеріали до вивчення творчості Ф. Кафки, 11 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах України. – 1996. – №10. – С. 23-27.
Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Гром’яка, Ю. Коваліва, В. Теремка. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 752с.
Логвин Г. Сколько превращений в новелле Ф. Кафки «Превращение»? // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України: Науково-методичний. – 2006. – №2. – С. 23-26.
Макловская Л. «Расколотый мир» в рассказе Ф. Кафки «Превращение» // Зарубіжна література. – 2006. – №34. – С. 21-23.
Мухомеджанова С. Художній світ Ф. Кафки // Зарубіжна література. – 2004. – №32. -С. 3-6.
Набоков В. «Прокинувшись з неспокійного сну... «: (Ф. Кафка «Перевтілення») : Пер. з англ. // Зарубіжна література. – 2002. – №34. – С. 11-12.
Набоков В. Франц Кафка // Всесвіт. – 1993. – №3-4. – С. 152-164.
Ніколенко О. Духовні «перевтілення» героїв Ф. Кафки та М. Хвильового // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – №2. – С. 23-30.
Просцевичус В. Превращение в человека? Новелла Ф. Кафки «Превращение» // Зарубіжна література в школах України. – 2005. – №7. – С. 4-5.
Ходос О. Проблема метафоричного світобачення в оповіданні «Перевтілення» Ф. Кафки // Зарубіжна література в школі: Науково-методичний журнал. – Харків, 2005. – №12. – С. 40-41.
Чертенко О. Сновидіння генія, що прокинувся: (Роздуми про «Перевтілення» Ф. Кафки) // Зарубіжна література. – 2001. – №37. – С. 3-6.
Чечетіна Л. Заглянемо у світ Ф. Кафки: Урок-бесіда за новелою «Перевтілення». 11клас // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2003. – №10. – С. 28-31.
Шкловська О. Я. «Що зі мною сталося?»: система уроків за новелою Ф. Кафки «Перевтілення». 11клас // Зарубіжна література в школах України. – 2007. – №1. – С. 30-35.