Практична імунологія

Ig А – вміст у сироватці крові коливається в межах 0,5-3 г/л, що дорівнює 15% від загального об’єму всіх імуноглобулінів; період напіврозпаду 5-6 днів; час дозрівання – до 10-13 років життя дитини; сироватковий IgА - мономер; функціонує у вигляді 2 ізотипів (IgА1 – 0,5-3,0 г/л; IgA2 – до 0,5 г/л); активує систему комплементу за альтернативним шляхом, руйнує мікроорганізми і токсини; формує секреторний sIgА, який функціонально більш активний. Секреторний sIgА – це димер; він приєднує секреторний компонент «s», який синтезується епітеліальними клітинами слизових оболонок і захищає білкову молекулу імуноглобуліну від впливу протеолітичних ферментів; основний фактор місцевого гуморального набутого імунітету слизових оболонок; не проникає через плаценту. Найбільша концентрація sIgА виявлена в сльозах, слині, грудному молоці, молозиві, інших секретах. Основні функції sIgА: формування протиінфекційного імунітету; попереджує розвиток автоімунних і алергічних хвороб; посилює неспецифічні гуморальні антибактеріальні фактори захисту; володіє протизапальною активністю (не активізує систему комплементу, знижує здатність IgG активізувати компоненти комплементу та активність опсонінів щодо фагоцитозу).

IgЕ – концентрація в крові становить 0,001-0,004 г/л; період напіврозпаду 2-3 дні; час дозрівання – до 15 років життя дитини; мономер. Це антитіла вогнища альтерації, які активують макрофаги, тучні клітини та еозинофіли, посилюють фагоцитоз та активність нейтрофілів; забезпечують антигельмінтний та антипаразитарний захист; не активують систему комплементу, не проникають через плаценту; міцно зв’язуються з відповідними рецепторами на базофілах/тучних клітинах, викликаючи їх дегрануляцію з виділенням біологічно активних речовин алергії (гістамін, гепарин, серотонін тощо). ІgЕ разом з sIgА формують місцевий захист слизових оболонок. 

IgD – концентрація в крові становить 0-0,5 г/л; період напіврозпаду 3 дні; мономер; функція повністю не досліджена, володіє антивірусною активністю, впливає на диференціацію В-лімфоцитів, рівень його зростає при вагітності та при онкопатології; виявляється в тканині мигдаликів та аденоїдів; не активує систему комплементу; є маркером зрілих В-лімфоцитів. Деякі дослідники стверджують, що IgD приймає участь у формуванні місцевого захисту та формуванні автоімунних процесів.

 

Імуноглобуліни виконують в організмі функцію антитіл, синтезуються плазматичними клітинами, які є кінцевим етапом диференціювання В-лімфоцитів внаслідок антигенного стимулу та хелперного сигналу. Імуноглобуліни відносяться до поліфункціональних білків та реалізують наступні основні функції:

•специфічно розпізнають різноманітні антигени та гаптени; 

•взаємодіють з іншими імунокомпетентними клітинами, які мають до них відповідні рецептори;

•активують систему комплементу, фагоцитоз, натуральні кілерні клітини тощо.

 

Специфічність антитіл зумовлена первинною послідовністю розташування амінокислот у варіабельній області Fab-фрагменту, яка забезпечує зв’язок з антигеном і вважається активним центром молекули імуноглобуліну. Здатність імуноглобулінів зв’язуватися з антигенами забезпечується такими властивостями як авідність та афінінність. 

 Окрім, вищевказаних функцій імуноглобулінів, позв’язаних з їх біохімічною структурою та здатністю зв’язувати антиген, виділяють групи антитіл відповідно до їх функціональних особливостей та участі в різних імунологічних процесах: аглютиніни, преципітини, гемолізини, опсоніни.

 

Т-залежна та Т-незалежна продукція антитіл

Т-залежна продукція антитіл базується на тому, що  для дозрівання В-лімфоцитів і формування їх клону необхідні наступні умови:

•зв’язування антигену з В-клітинним антигенрозпізнаючим рецептором (ВКР);

•поглинання, процесінг антигену та подача (презентація) його у вигляді мікропептиду на поверхні клітини в поєднанні з молекулою HLA класу II;

•розпізнавання цього антигенного мікропептиду Т-клітинним антигенрозпізнаючим рецептором CD4+лімфоцита (Т-хелпера);

•продукція Т-хелпером ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-5, які впливають на В-лімфоцити;

•взаємодія з костимулюючими молекулами CD40L (Т-лімфоцитів) та CD40 (В-лімфоцитів);

•синтез В-лімфоцитами спочатку IgM, а згодом переключення синтезу цього імуноглобуліну за допомогою IgD на IgG і далі на IgA, а при необхідності на IgЕ;

•формування імунологічної пам’яті.

 

Т-незалежна продукція антитіл (незалежна від Т-лімфоцитів-хелперів)- це – швидкий спосіб збільшення концентрації природних антигенспецифічних антитіл класу IgM з наступними особливостями:

•у якості антигенпрезентуючої клітини виступає В-лімфоцит, який після процесінгу патогену трансформується в плазмобласт, а далі в плазмоцити без участі Т-хелперів; 

•цей тип продукції антитіл можливий при одночасному зв’язуванні В-клітинних антигенрозпізнаючих рецепторів (ВКР) з великою кількістю одинакових антигенних детермінант (епітопів) збудника;

•при цьому синтезується тільки IgM;

•відсутнє формування імунологічної пам’яті.

 

У залежності від продукції різних класів антитіл розрізняють два варіанти імунної відповіді: первинна і вторинна.

Первинна імунна відповідь характеризується наступними особливостями:

•біосинтез антитіл починається