Практична імунологія

•Т-лімфоцити-хелпери 3-го типу, які синтезують TGF-β – регулюють імунну відповідь

•Т-лімфоцити регуляторно/супресорні 1-го типу, які синтезують TGF- β та IL-10 (CD 3+/4+/25+); 

•Т-лімфоцити CD4+CD25+CD62L+ - їх активність не залежить від синтезованих цитокінів;

•Т-лімфоцити CD8+CD28+ - приймають участь у гальмуванні цитолізу;

•Т-лімфоцити CD8+CD28- - приймають участь у розвитку трансплантаційної толерантності.

 

Т-лімфоцити пам΄яті (CD 4+/40+)

 Продукція Т-лімфоцитів пам’яті (Тm) індукується первинною імунною відповіддю. Завдяки цим лімфоцитам формується вторинна імунна відповідь після повторного попадання антигену в організм, для якої характерна більш коротка латентна фаза та більш інтенсивне антитілоутворення з переважною продукцією специфічних IgG та високою активністю специфічних Т-цитотоксичних лімфоцитів. Ці клітини підлягають рестрикції молекулами HLA II класу; тривалість їх життя – біля 40 років, однак ефективна пам’ять утримується 10-15 років. Продовження її тривалості можливе через додаткову імунізацію антигеном.

Функції Т-лімфоцитів пам’яті:

1.Розпізнають специфічний антиген.

2.Приймають участь у розвитку вторинної (анамнестичної) імунної відповіді.

 

В-лімфоцити

 В-лімфоцити походять із поліпотентної стовбурової клітини кісткового мозку, яка під впливом кістковомозкового мікрооточення спочатку диференціюється в клітину-попередницю лімфопоезу, потім – у клітину попередницю В-лімфоцитів. Дозрівання В-лімфоцитів відбувається в дві фази:

Перша фаза – антигеннезалежна, відбувається у кістковому мозку з наступними послідовними етапами: поліпотентна стовбурова клітина → В-клітина-попередниця → про-В-клітина → пре-В-клітина → незрілий В-лімфоцит → зрілий В-лімфоцит.

Друга фаза – антигензалежна - В-лімфоцити після контакту  з антигеном активуються, трансформуються в плазмобласти, які починають проліферувати і формувати клон специфічних плазматичних ефекторних клітин.

Характерною особливістю В-лімфоцитів є наявність на їх поверхні В-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора (ВКР/BCR) - це мономерний IgМ, який має важкі та легкі ланцюги, з’єднані між собою дисульфідними мостиками. Легкі ланцюги і частина важких ланцюгів формують антигензв’язуючі фрагменти (Fab), за допомогою яких відбувається розпізнавання та зв’язування антигену. На відміну від Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора, В-клітинний рецептор не потребує перетворення антигену в пептиди, а може розпізнавати цільний антиген. Частина важких ланцюгів утворює Fc-фрагмент В-клітинного рецептора, який має бокові білкові молекули: Ig–α та Ig-β. Вони виконують таку ж функцію, як і CD3 структура Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора. За кластерами диференціації В-лімфоцитів поділяються на CD19+, CD20+, CD21+, CD22+, CD23+, CD24+ тощо.

Фенотип В-лімфоцитів наступний:

•рецептори до Fc-фрагменту IgG (їх у 100 разів більше, ніж на Т-лімфоцитах);

•рецептори до С3b компоненту комплементу;

•рецептори до еритроцитів миші;

•рецептори до відповідних мітогенів (CD69);

•антигени HLA ІІ класу;

•молекули CD19,CD20, CD21, CD22, CD23, CD24;

 

В-лімфоцити поділяються на дві групи (В1 та В2) в залежності від класу імуноглобулінів/антитіл, які вони синтезують.

•В1-лімфоцити – синтезують в основному антитіла класу IgМ із широкою специфічністю до різних антигенів та природні антитіла (без стимуляції антигеном).

•В2-лімфоцити – переважають у дорослих осіб, характеризуються антигенспецифічною проліферацією та диференціацією, відповідальні за синтез імуноглобулінів різних класів високої специфічності, переважають при вторинній імунній відповіді, приймають участь у формуванні імунологічної пам’яті.

 

Функції В-лімфоцитів:

•диференціація в плазматичні клітини, які продукують антитіла;

•В-лімфоцити виступають у ролі антигенпрезентуючих клітин для запуску NК клітин та Т-ЦТЛ;

•забезпечують антибактеріальний захист;

•забезпечують антитоксичний захист.

 

Імуноглобуліни, їх будова, види та функції

Молекула імуноглобуліну складається з двох фрагментів: Fab (F antigen binding) – будуючого (взаємодіє з антигеном) та  Fc- кристалічного (взаємодіє з компонентами комплементу та відповідними рецепторами). Кожний з цих фрагментів складаються з двох ідентичних важких ланцюгів (Н - heavy) та двох ідентичних легких ланцюгів (L - light). Легкі ланцюги можуть бути двох типів: лямбда ( λ ) та каппа (κ), а важкі –5 типів: альфа (α), мю (μ), гама (γ), дельта (δ), епсилон (ε). Важкі ланцюги визначають клас імуноглобулінів (IgА, IgМ, IgG, IgЕ, IgD). Легкі і важкі ланцюги зв’язані між собою дисульфідними (ковалентними) і нековалентними зв’язками. Кожна молекула імуноглобуліну має варіабельну зону, яка змінюється відповідно до структури антигену та константну зону, яка стабільна протягом життя і характерна для кожної особи. Відповідно до кількості та структури важких ланцюгів імуноглобуліни поділяються на підкласи: IgG – IgG1, IgG2, IgG3, IgG4; IgM – IgM1, IgM2; IgA – IgA1, IgA2. Найбільш специфічні антитіла – це антитіла класу IgG, найменш специфічні – IgM.

Ig М – вміст у сироватці крові коливається в межах 0,4-2,2 г/л, що дорівнює 10% від загального об’єму всіх імуноглобулінів; фетальний IgM починає утворюватися на 22-й день гестації; період напіврозпаду 4-5 днів; час дозрівання – до 1-го року життя дитини; пентамер; мало специфічний; утворює великі імунні комплекси; володіє високою аглютинуючою і комплементарною активністю;  приймає участь у формуванні первинної імунної відповіді (при першому контакті антигену з В-лімфоцитами); не проникає через судинну стінку та плаценту; активує систему комплементу за класичним шляхом. Ig М входить до складу бактеріолізинів, цитолізинів, резус-фактору, ревматоїдного фактору, ізогемаглютинінів, антитіл проти грамнегативних бактерій, шигел тощо. 

 Ig G – вміст у сироватці крові коливається в межах 5-18 г/л, що дорівнює 75% від загального об’єму всіх імуноглобулінів; період напіврозпаду 21-28 днів; час дозрівання – до 4-5-го року життя дитини;