Практична імунологія

 

Інші імунорегуляторні механізми при вагітності 

На поверхні трофобласту експресована значна кількість молекул CD55 (DAF), CD46 (MCP), CD59 (протектин), які гальмують активність комплементу, захищаючи таким чином плаценту та плід. Так, в експерименті на мишах, які були позбавлені гену для білка Crry (за функціональними властивостями аналогічний білкам CD55 та CD59 у людей), спостерігалися  спонтанні викидні. Однак, до теперішнього часу  не знайдені докази того, що гальмування активності комплементу відіграє важливу роль в плодовій толерантності людини. В індукції плодової толерантності важливу роль відіграє фермент, який розщеплює триптофан на 2,3 – діоксигеназу індоламіну (IDO). Т-лімфоцити є винятково вразливими до зниження рівня триптофану. Дефіцит триптофану моментально приводить до гальмування проліферації Т-лімфоцитів, а деякі з цих клітин гинуть у процесі апоптозу. Існує припущення, що продукти деградації триптофану токсично впливають на лімфоцити. Плацента робить спроби “приглушити” агресивні проти неї дії Т-лімфоцитів, використовуючи для цього IFN-γ. Досліджено, що IFN-γ синтезується uNK клітинами та  під впливом IDO - в клітинах трофобласту, макрофагах та дендритних клітинах децидуальної оболонки матки. Лімфоцити, які все ж таки залишилися життєздатними, елімінуються за допомогою  інших механізмів. 

На поверхні трофобласту знаходяться молекули FasL (CD178), які індукують апоптоз активованих лімфоцитів матері, що експресують на своїй поверхні Fas (CD95) антигени. В експериментальних дослідженнях було доведено, що в децидуальній оболонці матки миші лінії gld на тлі відсутності гену для молекули FasL, з’являються лімфоцитарні інфільтрати, вогнища некрозу, що приводить до зменшення кількості особин у потомстві.

На початку 90-х років минулого століття проводились пошуки причин непліддя методом пренатальної діагностики, який базувався на виділенні з крові вагітних жінок CD34+-клітин плодового походження. У крові 13 обстежених жінок були виявлені CD34+-клітини з Y-хромосомою. Після амніоцентезу виявилося, що тільки 9 плодів були чоловічої статі. Інші чотири жінки в минулому вже народили хлопчиків, одна з яких - 27 років назад. У той же час була сформована теорія, згідно якої автоімунні хвороби можуть розвиватися під впливом плодових лімфоцитів, які нібито через кілька років після пологів пригадували, що організм матері для них - алогенний. Ця концепція виглядала вірогідною ще й тому, що жінки значно частіше, ніж чоловіки хворіють на автоімунні хвороби. Окрім цього, було встановлено, що в жінок, хворих на склеродермію, виявлено в 30 разів більше плодових клітин, ніж у здорових жінок. Доведено також, що в материнську кров також можуть проникати клітини плаценти та стовбурові клітини.

 

Імунологічні причини та механізми формування жіночого непліддя

Причини жіночого непліддя можна поділити на дві групи – відсутність запліднення (первинне непліддя) та невиношування плода (вторинне непліддя). 

До основних причин первинного непліддя відносять: 1) інфекції; 2) психічні та нервові порушення; 3) відсутність зв΄язку між сперматозоїдом та яйцеклітиною (антиспермальний імунітет); 4) антиоваріальний імунітет (синдром полікістозних яйників, синдром передчасного згасання функції яйників, ендометріоз). 

До причин вторинного непліддя відносять:

•генетичні та молекулярні порушення (балансуючі транслокації, інверсії, рекурентна анеуплоїдія);

•патологія матки (аномалії Мюллера, лейоміоми, аномалії, асоційовані з діетилстілбестролом, внутрішньоматкові синехії, цервікальна недостатність);

•внутрішньоматкові інфекції (вірусні, хронічні інфекції сечостатевого каналу);

•ендокринні дисфункції (дефекти лютеїнової фази, синдром полікістозних яйників, підвищений рівень сироваткового лютеонізуючого гормону, гіпо- та гіпертироїдизм, діабет 2-го типу);

•імунопатологія (алоімунні порушення, системні та органоспецифічні автоімунні хвороби, антифосфоліпідний синдром, імунорегуляторні проблеми тощо);

•тромболітичні порушення (мутації фактору V Leiden та протромбіну G 20210 A, дефіцит білка C, білка S та антитромбіну III);

•шкідливі фактори довкілля.

 

 Пропонуємо Вам більш детально розглянути імунозалежні механізми непліддя в жінок. 

 

 

 

Антиспермальний імунітет

У природніх умовах організм жінки забезпечує толерантність до сперматозоїдів, які потрапляють до нього в процесі статевого життя. Однак, існують фактори ризику, які викликають реакцію на сперматозоїди в жіночій статевій системі, до яких належать наступні:

•Місцеві інфекції статевої системи жінки – у такому випадку можливий розвиток імунної реакції на сперматозоїди, які мають молекулярну подібність до інфекційних збудників (хламідії, шистосоми, мікоплазми). Встановлено, що Helicobacter pylori впливає на показники фертильності інфікованих нею людей. Специфічні антитіла до антигенів Helicobacter pylori містяться в фолікулярній рідині, у вагінальному секреті всіх інфікованих жінок та в сім΄яній рідині більше, ніж 50% інфікованих чоловіків. Ці антитіла здатні перехресно реагувати з хвостовою й перицентровою зоною сперматозоїдів та нейтралізувати їх функцію.

•Сприяють синтезу антиспермальних антитіл захворювання шийки матки (ерозія, новоутвір) та хронічна тріщина.

 

Антиспермальні антитіла можуть впливати на репродуктивну функцію жінки наступним чином:

•перехресно зв΄язують антигенні детермінанти на поверхні сперматозоїда, створюючи великі агрегати клітин (аглютинація) або активують систему комплементу, яка може знищити сперматозоїди;

•сперматозоїди, вкриті антитілами, можуть сприяти збільшенню густини шийкового слизу, що перешкоджає їх проникненню в матку (кругові рухи переважають над поступальними, тобто виникає так званий “shaking phenomenon”);

•антиспермальні антитіла,