Практична імунологія

Протягом вагітності на тлі нормальної імунологічної реактивності спостерігаються наступні зміни показників імунної системи: у 1-му триместрі - зниження відносного числа Т-лімфоцитів та підвищення Т-цитотоксичних лімфоцитів; у 3-му триместрі - зниження В-лімфоцитів; посилення спонтанної міграції макрофагів на тлі гальмування їх активності, збільшення концентрації С3 компоненту комплементу; посилений синтез антизапальних цитокінів IL-4, IL-10 на тлі зниженої продукції прозапальних цитокінів - IL-2, IFN-γ, TNF-α  та дефіцит цитотоксичних антитіл класу IgG2.

Антигенна різниця між материнським організмом і ембріоном важлива тому, що чим вищий ступінь генетичної чужорідності, тим більша за розмірами утворюється плацента, тим більш активно проходить обмін медіаторів між клітинами та більш пристосованим до постнатального життя стає плід.

Вагітність у ссавців є одним із феноменів природи. Після відкриття механізмів толерантності  відносно власних тканин повстало питання – чому імунна система матері не відкидає плід, який відноситься до напівалогенного трансплантату? За останні десятиліття висунуто багато гіпотез, завдяки яким можна пояснити це явище, в т.ч. антигенну незрілість плода, імуносупресію  жінки під час вагітності, існування натурального імунологічного бар΄єру в образі плаценти тощо. Хоча, при вивченні цих гіпотез виникли контраверсійні запитання, це, певною мірою, стало стимулом для подальших досліджень імунологічних  механізмів, які сприяють розвитку плода в організмі матері. 

Багато досліджень вказують на те, що генетичні відмінності між матір΄ю і плодом можуть позитивно впливати на перебіг вагітності, викликаючи наступні процеси:

•збільшення шансів на імплантацію зародка;

•збільшення маси плаценти та плоду;

•зменшення ризику викиднів;

•зменшення ризику розвитку міхурцевого заносу;

•зменшення ризику розвитку деяких внутрішньоматкових вірусних інфекцій.

 

У тканинах трофобласту (особливо в зовнішньому синцитіотрофобласті) не експресуються типові для презентації антигени, а саме - класичні молекули НLA I і II класів. На неворсинчатому трофобласті експресуються молекули НLA І класу, HLA-G з незначним поліморфізмом, що приводить до обмеженої презентація антигену. Молекули HLA-G вірогідно блокують діяльність NK-клітин, які, в свою чергу, не виявляють цитотоксичної дії до клітин, на яких експресовані молекули HLA І класу. Антигени HLA-G можуть бути лігандами, які модулюють цитотоксичну дію NK-клітин. Окрім цих елементів, існує низка захисних білків проти впливу системи комплементу. Так, наприклад, білок МСР пришвидшує інактивацію компоненту C3b; фактор DAF - запобігає формуванню конвертаз C3, стимулюючи їх розпад; CD59 - гальмує утворення мембранатакуючого комплексу. 

Варто підкреслити, що в період вагітності відсутня системна супресія організму матері. Виявилося, що супресивна активність характерна тільки для матково-плодового кровообігу. У період імплантації зародка на рівні матково-плодового кровообігу відбувається активація імунної відповіді матері, в результаті чого відбувається вростання зародку в стінку матки на відповідну глибину. 

У захисних механізмах плодово-плацентарної єдності, важливу роль відіграє специфічне поєднання ворсинок і децидуальної оболонки, які запобігають міграції маткових ефекторних цитотоксичних клітин. Окрім цього, підтверджено існування місцевого скупчення Т-регуляторно-супресорних лімфоцитів, які з΄являються перед імплантацією та після неї. 

У процесі імплантації значну роль відіграють два фактори імунорегуляційного характеру. Це LIF (leukemia inhibitory factor) та MUCI (муцин). LIF - це цитокін, який належить до родини IL-6, активність якого чи стимуляція його рецепторів в ендометрії та на бластоцисті  посилюється в процесі імплантації. Експресія LIF в ендометрії регулюється під час менструального циклу і максимум його присутності відмічається на 19-25 день, тобто в час можливої імплантації. LIF також синтезується ендотеліоцитами. Зменшений синтез LIF корелює із порушеннями імплантації чи звичними викиднями. Муцин MUCI належать до групи великих глікопротеїнів. Відомо як мінімум 9 генів, які кодують ці молекули. Муцин MUCI у людини міститься в ендометрії. Він має властивості імуномодулятора, приймає участь у запобіганні бактерійних інфекцій та захищає бластоцисту від дії протеолітичних ензимів. Підтверджено, що зменшення експресії MUCI на клітинах ендотелію створює оптимальні умови для вростання бластоцисти в ендометрій матки.

Після завершення імплантації децидуальну оболонку матки заселяють великі гранулярні лімфоцити (ВГЛ). На поверхні цих клітин знаходяться рецептори FcγR та молекули CD56, які характерні для NК-клітин. Ці клітини синтезують багато супресорних факторів, які гальмують утворення Т-цитотоксичних лімфоцитів та активацію NК-клітин. ВГЛ блокують також токсичний вплив  кисневих радикалів, які продукують макрофаги та гальмують цитотоксичну дію TNF. Синтезовані ВГЛ супресорні фактори найвірогідніше належать до родини TGF-β. Останнім часом, досліджуючи NK-клітини в біоптаті ендометрію, пробують  прогнозувати перебіг вагітності. У жінок із порушеною репродуктивною функцією та звичними викиднями виявлена зменшена кількість клітин з фенотипом CD16-CD56+ та підвищене число клітин  CD16+CD56+ (секреторна фаза ендометрію і/або біопсія плаценти). Клітини першої популяції синтезують цитокіни, які стимулюють розвиток та формування плаценти. Тому, менша їх кількість затруднює доношування вагітності. Репродуктивні втрати можуть бути асоційовані зі збільшеною кількістю місцево присутніх NK-клітин з фенотипом CD57+. Встановлено, що в ендометрії жінок із звичними викиднями в анамнезі була виявлена підвищена кількості цих клітин.